Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Зараз триває фінальна стадія узгодження позицій нового порядку мобілізації, і загалом з цією ганьбою давно треба щось робити. Нещодавно один із керівників МВС заявив про те, що зараз звідти звільняється безліч поліцейських «через плани, спущені на мобілізацію». Скажімо так, мені особисто довелося спілкуватися з поліцейськими, яких знаю по роботі вже давно, і вони розповідають точнісінько те саме. Це говорить про дві речі.
Перша – там все ж таки залишилися нормальні люди, які не бажають миритися з тим скотством, у яке виродилася мобілізація. Тут треба розуміти, що йдуть навіть ті, кому залишилося допрацювати до пенсії зовсім небагато, і ті, хто, звільнившись із поліції, автоматично сам потрапляє під мобілізацію. Це – важливий момент, бо всі ми пам’ятаємо, який кредит довіри було видано поліції в момент її утворення і як він став стрімко танути під керівництвом Авакова. Ну, а з приходом зелені цей авторитет подолав нульову позначку і поринув у негативні значення. Тут я ні для кого не відкрию Америки, бо всі це бачили вже самостійно та особисто.
А після того як поліцію підключили до бусифікації, її справді треба створювати заново і з урахуванням того негативного досвіду, який було отримано за весь цей час. Причому в керівництво нової поліції не повинна проникнути жодна людина, яка не просто не воювала, – повинні бути ті, хто був на передку, знає ціну людського життя і знає, за що був готовий віддати власне життя. Загалом це велика і окрема тема, якій тут не місце.
Ну, а друга річ випливає з тієї самої заяви. Ті, хто стикався з роботою системи і бачив її шестерні зсередини, чітко розуміє, як усе виглядає. Напевно, всі стикалися з варіантами, коли бусифікували дивака, якому залишилося кілька місяців до 60, або ветерана, який вийшов із клініки на вулицю покурити, або щось іще, не менш дивне і ганебне, і напевно такі розповіді викликали масу емоцій. Але так реагують на це ті, хто не розуміє суті того, що відбувається.
Той самий наряд, поставлений на бусифікацію, має свою рознарядку, скільки їм потрібно наловити за певний проміжок часу. І для того щоб отримати потрібні показники, вони готові виконати будь-що і набити в бусик діда, ветерана чи будь-кого. А це означає, що на службі їм поставлено найвищий пріоритет – показник бусифікації. Від цього залежать усі позитивні моменти служби – премії, житло, кар’єрне зростання та інше.
А я пам’ятаю, як під час створення поліції розповідали про те, що «показники» як такі скасовуються повністю, щоб вони не штовхали співробітників на всіляку гидоту. В міліції, наприклад, основним показником роботи конкретного підрозділу був «відсоток розкриття». Тобто – відношення зареєстрованих злочинів до розкритих. Чим ближче відсоток розкриття підбирався до кількості зареєстрованих злочинів, тим краща робота. А в результаті, частину злочинів просто не реєстрували, а щоб покращити розкриття – застосовували тортури до затриманих, щоб ті зізналися, або домовлялися з уркою, що попався на гарячому, щоб той узяв на себе профільні висяки. Щодо тортур – не перебір, а реальність. Кияни, напевно, добре пам’ятають про те, що таке була «база «Беркуту» на Московській». Знову ж таки, це інша історія, і, можливо, колись буде нарис про те, як працювала та міліція.
(Далі буде)