Уперше опубліковано: 29.12.2017
Авторка перекладу: Світлана
Невелика передмова
До оригінального тексту внесено кілька виправлень, але вони мають суто технічний характер і не вплинули на хід оповіді. Сенс залишився тим самим, і зараз, через вісім років, він виглядає дещо інакше, тому що багато думок, викладених у тексті, вже стали настільки очевидними, що не вимагають додаткових доказів.
***
У рф регулярно відзначають день чекіста. Тепер там нікого не бентежить сам факт того, що це можна відзначати в принципі. Дев’яності давно залишилися в минулому, і там само залишився жах від ненадовго відкритих даних про криваву лазню, яку влаштувала контора в совку. Тепер не просто все забуто, а зроблено наступний крок – там пишаються вбивцями, садистами та живодерами. Московія прагне повторення цього. Недарма вони пишуть на своїх автомобілях: «Можемо повторити», – повтор неминуче підкрадається до них. Причому путін чи хтось інший зробить це тому, що публіка цього прагне.
Справді, контора є певною квінтесенцією того, що заведено називати росією. Адже ніякий Сталін і навіть контора не змогли б самостійно писати мільйони доносів, оформлювати, охороняти і врешті-решт – стратити мільйони людей. Тим більше – робити це безкарно та буденно.
У зв’язку з цим варто згадати одного з найзнаменитіших катів цивілізованого світу – Шарля Анрі Сансона. Він був спадковим катом і не мав вибору професії. Його предки і найближчі родичі заробляли на життя цим ремеслом. Щиро бажаючи стати лікарем і навіть здобувши університетську освіту, Шарль Сансон все одно повернувся до сімейної традиції і став катом. Доля розпорядилася так, що йому довелося стратити, серед інших, короля Людовіка 16 і королеву Марію-Антуанетту, а слідом за ними – тих, хто послав їх на ешафот, – Дантона, Робесп’єра та інших полум’яних революціонерів. У совку сталося приблизно те ж саме, і революція пожерла своїх дітей.
Утім, Сансон був освіченою і навіть інтелігентною людиною, а після нього залишилися нотатки, видані після його смерті книгою в Парижі під назвою «Нотатки ката». Ходять чутки, що справжнім автором текстів або редактором розрізнених текстів самого Сансона став Оноре де Бальзак, але це так і залишилося на рівні чуток. Із цієї книжки випливає, що люди, які оточували ката, ставилися до нього як до прокаженого. Це при тому, що Сансон мав дуже поступливий характер і завжди хотів допомогти ближнім. Але навіть жебраки не брали в нього милостині, якщо знали, що він кат. Ось таке ставлення було до цієї ганебної професії.
Кажуть, що після приходу у владу Наполеона той спілкувався з катом і поставив йому запитання про те, чи може він спокійно спати, знаючи про майже три тисячі жертв, позбавлених життя. На це Сансон відповів: «Якщо королі, диктатори та імператори сплять спокійно, чому не повинен спокійно спати кат?»
Тут слід уточнити важливу деталь. Після перемоги Французької революції було скасовано тортури. Страти втратили криваву прелюдію, яку виконував кат, зокрема Сансон. Тоді життя не просто забиралося, але робилося це з максимальними муками. Не дивно, що Шарль Сансон увійшов до групи експертів, які давали свою оцінку новій зброї страти – гільйотині. І ще. Вважається, що Шарль Анрі Сансон особисто стратив 2918 осіб за кілька десятиліть своєї практики ката.
(Далі буде)