День ката (Частина 2)

За кількістю жертв з огляду на свої обов’язки, не дозволяючи собі зайвої жорстокості, і за тими знаменитими іменами, включаючи короля, цей персонаж іще за життя отримав прізвисько «Сансон Великий». Однак йому на думку не могло спасти, що через сто років настануть часи, які осоромлять його «досягнення» за всіма параметрами. З іншого боку, добре, що він до цього не дожив.

Чекісти і чекізм прийшли слідом за більшовицьким переворотом і відтоді стали відвертим вираженням сутності московії. На самому початку влади більшовиків було оголошено практику «червоного терору», одним із теоретиків якої був Яша Свердлов. Не він один, звісно: Вова Ульянов, Льова Бронштейн і багато інших теж внесли свою лепту у створення механізму знищення, але Свердлов був головним теоретиком і натхненником теорії внутрішнього терору. Між іншим, у рф досі є Свердловська область, мабуть – із вдячності за ці самі теоретичні дослідження.

Через те що в нормальній системі завжди є набір економічних та політичних стимулів її розвитку, то методи тотального примусу там майже не використовуються, а вже їхній крайній ступінь – терор – не використовується поготів. Совки, що прийшли у владу, в принципі не мали і не хотіли мати системи економічного стимулювання, бо це суперечило фундаментальному принципу «марксизму-ленінізму» – зрівнялівці. Там, де працюють ці механізми, совок успішно вмирає, і навпаки – совок чудово почувається там, де їх мізерно мало або нема зовсім.

У цьому випадку система залишає собі один основний механізм стимулювання – терор. Швидкість будь-якого процесу можна регулювати потужністю терору. Щоправда, терор можливий виключно за відсутності спротиву населення. Але на те й теоретики були, щоби розробити безпечний для системи механізм терору. Для цього треба було залучити населення до його здійснення, і питання знялося саме собою. Тому, крім виконавців страт, був величезний прошарок слідчих, оперів та інших, які вели «передстратну підготовку», тобто катували, іноді до смерті, вибиваючи потрібні свідчення. Крім того, була мільйонна армія стукачів, які наповнювали справи чекістів потрібними папірцями. І, звісно ж, була маса понятих та свідків, які, переминаючись із ноги на ногу, дивилися на беззаконня і потім ставили свої підписи в документах, які підтверджують, що все нормально – без порушень.

Це не все. Маса лікарів кивали чекістам, мовляв, умови тримання – прийнятні, а ось ці переломи, гематоми, вибиті очі та зуби – наслідки неакуратного ходіння та падіння. Залізничники бачили, кого, куди і скільки вони везуть, і теж – спокійно спали собі, як Шарль Сансон. Уся країна була у справі, а тому – проходив терор будь-якої потужності, ніхто навіть не пікнув, а навпаки, намагалися показати свою корисність системі.

Але на кінці цього ланцюжка були ті, хто здійснював саму страту. І ось тут Сансону робити нічого. Наприклад, Василь Блохін, який отримував чергові звання так швидко, як тільки це було можливо, особисто стратив понад 20 тисяч осіб. Причому тут уже немає сансонської точності до людини, заокруглення йдуть до тисяч. Сто вліво, сто вправо – нікого взагалі не хвилює. Петро Маго, занапастив понад 10 тисяч осіб і теж спокійно спав.

Що характерно, самий пік розстрілів припав на 1937 рік, коли було страчено саме катами (а не вертухаями в таборах чи слідчими в СІЗО) 353 074 особи. Точність присутня тому, що був вирок і була позначка про його виконання. В той короткий період, коли в рф хоч хтось намагався дослідити цю тему, було встановлено, що більшість (до 60%) розстрілів відбувалися в москві. І там само, в москві, «трудилося» не більше 10–15 катів. Любителі статистики можуть порахувати, скільки трупів щодня випадало на кожного із цих «стахановців». Але вже з наведених даних видно, що в такому улюбленому зараз населенням рф 1937 році тільки розстрілами йшло в розхід близько тисячі осіб за добу.

При цьому кати, які буквально пролили ріки крові, сито і спокійно пережили страшну війну, дожили до своєї природної смерті, будучи ветеранами, з підвищеними пенсіями, пільгами та пошаною. Так совок реалізував свій основний принцип: «Від кожного (ката) – за здібностями, кожному (кату) – за потребами».

І ось через стільки часу в москві радісно святкують ювілей чекістів (тих самих), і населення ніяк не бентежить простий факт, що це свято живодерів, яких будь-яке здорове суспільство відкидає від себе і залишає осторонь або робить протилежне до того, що робить населення федерації. Що ж, росіяни дуже якісно й наполегливо просять повернути чекістів та улюблений 37-й. Там, нагорі, це явно почули, і все йде до того, що вони таки отримають свій жаданий подарунок.