Мовне питання

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Як відомо, лапті виправдовують свою агресію, зокрема, й тим, що вони захищають російську мову. І це при тому, що більша їх частина огидно говорить цією мовою, а пише – ще гірше. Щиро кажучи, в цій мові справді є пара перлин, які прямо вказують самі на себе. Навіть попри те, що словесність і особливо поезія в них запозичена і куди не копни їхнього ефіопського поета Пушкіна, скрізь вилазить французька розмірність і все інше. Втім, не можна заперечувати й наявність шедеврів, які не те що не втратили своєї актуальності, а навпаки – додали її, незважаючи на час написання. Особисто мені дуже подобається ось це:

«Я русский бы выучил только за то, что надо ж допрашивать пленных».

Проте лапті вперто прикривали свої найкривавіші і живодерські плани саме захистом цієї мови. Не секрет, що на Донбасі населення, яке приїхало з росії, розмовляло цією мовою, а місцеве – українською, з відомим діалектом. Принаймні, я точно знаю про те, що мої бабуся й дідусь по материнській лінії розмовляли з м’яким, навіть оксамитовим діалектом. І обоє вони народилися саме там, де здавна жили їхні батьки. Бабуся по батьковій лінії мала жорсткіший діалект, бо її коріння – у Харківській області, а дідусь – із Сумської області, і в нього була більш пластична говірка. Але всі вони розмовляли українською як рідною, а російською – у вигляді суржику.

А ось ті, хто приїхав на Донбас, явно сприймали українську як чужу і тому розмовляли російською, і часто – не дуже добре та з великою часткою матюків. І ось їх там нині звільнили під ніж. Але це – інша історія, а зараз важливе те, що лапті використовували мовне питання як привід для геноциду. І от зненацька ця тема повертається в інший бік. Виявляється, це не така вже й цінність, коли йдеться про категорії вищого порядку, а точніше – коли населення курника раптом відчуває над собою важку ходу господаря. У такому разі вже не до мови і не до традиційних цінностей.

Просто зараз розгортається процес, який уже давно, нехай і жартома, але вже проговорювали та обігрували. Тепер час жартів минув, і все переходить у практичну площину. Принаймні, сьогодні вдалося натрапити на такий текст:

«Чутки про те, що російським чиновникам буде не зайвим знати китайську мову, ходять давно. Цього разу з’явилася інформація, що затвердити необхідність її вивчення хочуть на офіційному рівні.

«З огляду на геополітичне партнерство між москвою та Пекіном, вивчення китайської мови виглядає логічним кроком. Хоча б ази китайської треба знати», – сказав співрозмовник в АП».

Он воно як! Це – початок великого шляху, і там, де вчора це було не зайвим, завтра стане обов’язковим, а післязавтра – підуть покарання за «розмови у строю». І якщо вже на те пішло, то, напевно слід, створити певний набір фраз, які лаптям слід знати насамперед, наприклад: «Так, господарю», «Буде виконано, господарю», «Тільки не в морду, господарю» і так далі. І, між іншим, уже зараз не заважало б опановувати страви з кажанів і всього того, що вживають старші брати. Потім уже пізно буде перевчатися.