Авторка: Світлана
Тему сьогоднішньої статті можна було б віднести до рубрики «Історії, які підказує життя». Поласувала сметаною і звернула увагу на напис на її тарі (назвемо це так): «Сметана сквашується у стакані – так зазвичай готували на фермі» (фото вгорі).
Слово «стакан» має в українській мові, напевно, таку саму складну долю, як і слово «правий», якому було присвячено одну з моїх нещодавніх статей. Його головна проблема полягає в тому, що його вважають росіянізмом і замість нього рекомендують вживати «склянка». Спробуймо проаналізувати цей випадок із різних кутів зору.
Слова «склянка» і «стакан» наявні у Словнику української мови і мають практично однакові перші три значення. Перше значення стосується скляної посудини: СТАКАН, а, ч. 1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін.; склянка. На здоровому миснику видно було кільки фарфорових тарілок та стаканів (Нечуй-Левицький). СКЛЯНКА1, и, ж. 1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін. Дзвенять ложечки у склянках (Коцюбинський). Як бачимо, класики української літератури вживають обидва слова без якихось стилістичних, територіальних чи інших обмежень.
Друге і третє значення обох слів практично збігаються, але приклади до слова «стакан» формують певну інтригу (до слова «склянка» в цих значеннях прикладів нема): 2. військ. Гільза артилерійського снаряда. Поблизу лежали величезні гарматні стакани. Розглянула [Ольга] ближче – німецькі (Дор., Не повтори.., 1968, 57). 3. техн. Назва деяких деталей спеціального призначення, що мають циліндричну форму. Доїльний стакан [доїльної установки] складається в основному з металевого циліндра та гумової трубки (Механ. і електриф., 1953, 498); Стьопа взяв останню пробу і.. вилив розтоплений метал у стакан. Сталь відразу ж застигла (Собко, Біле полум’я, 1952, 9); Буферні стакани. Приклади взято з тогочасних творів Петра Дорошка та Вадима Собка, а також з технічного журналу, де могло відображатися певне «зближення» української та російської мов, підтвердженням чого є форма імені «Стьопа» в одному з них.
Звернімося ще до кількох двомовних словників, щоб побачити, як перекладається слово «стакан» українською мовою. Отже, Русско-украинский словарь дає дві лінії перекладів, з них перша – загальновживана, друга – з обмеженнями вживання у військовій і технічній сферах, на що вказують відповідні позначки: 1) скля́нка, стака́н; скляни́ця; 2) воен., техн. стака́н. Русско-украинский политехнический словарь для перекладу назв технічних деталей використовує слово «кухоль», для скляної посудини – «склянка», для пластмасової – «пластівка»: бу́ферний, дої́льний, запа́льний, натискни́й, устано́вний ку́холь, ку́холь підп’я́тника; колі́нчаста, лаборато́рна, ви́мірна, мі́рча скля́нка. Словники металургійного профілю дають інші варіанти перекладу слова «стакан» у складі технічних термінів: стакан для присаджування магнію, циліндр-колектор.
Спробуймо проаналізувати «плюси» та «мінуси» кожного слова. Почнімо зі «склянки». Перевага цього слова – його прозоре значення (спорідненість зі словом «скло», яке також функціонує і є зрозумілим у сучасній мові) і легко впізнавана структура (воно схоже на інші українські слова на зразок «забаганка», «ділянка», хоча їх утворено від дієслів). Отже, для скляної посудини це слово підходить цілком. «Проблемою» цього слова є те, що воно за значенням легко співвідноситься зі склом, тому його вживання на позначення посудин з інших матеріалів видається дещо нелогічним.
Зробимо невеликий відступ. Проблема слова «склянка» полягає у його впізнаваній внутрішній формі, тобто тісному зв’язку зі значенням кореня. Подібну «проблему» мали, наприклад, слова «чорнило» та «білизна», але зараз чорнило може бути не лише чорного кольору, а білизна – не лише білого. Є ще одне слово з цієї групи, але я вживаю його досить обережно, бо не знаю, наскільки вже не відчувається його внутрішня форма. Замість сполучення «ряд кого/чого» зараз радять казати «низка кого/чого» (наприклад, низка творів, проблем тощо), але стосовно живих осіб це слово звучить дещо ризиковано, тому що воно дуже прозоро пов’язано з дієсловом «низати», тобто, наприклад, надягати на нитку намистини. Ось приклад оголошення з інтернет-магазину:
Отже, для того щоб слово «склянка» могло вживатися для посудин з інших матеріалів, його зв’язок зі «склом» повинен ослабнути (як у чорнила та білизни). А зараз такий зв’язок досить актуальний, що, зокрема, підтвердило експрес-опитування щодо стакана чи склянки, яке показав у своєму уроці «Паперовий стакан чи паперова склянка» мовознавець Олександр Авраменко. І, напевно, найдовший шлях до слова «склянка» матимуть вафельні та інші їстівні стаканчики.
Тепер погляньмо на слово «стакан». Його значення непрозоре, тобто спільнокореневі слова, від яких воно походить, знайти практично неможливо. Перевага вживання цього слова в тому, що воно не пов’язане зі склом, отже, може стосуватися циліндричної посудини з будь-якого матеріалу. А «проблема» його в тому, що воно запозичене з російської мови. Та не все так просто з цим запозиченням. Як каже Вікіпедія, давньоруське достоканъ є тюркізмом від діалектного тюркського dostaqan. У староукраїнській мові була форма цього слова – достака́нъ «склянка», що продовжувала давньоруське достоканъ «посудина для пиття». У 15–17 століттях у староросійській мові давньоруське достоканъ скоротилося до слова стака́нъ, після чого це слово повторно запозичилося в українську мову. Отже, слово «стакан» походить із тюркських мов та існувало ще у староукраїнській мові, хоч і в іншій формі, а з російського має лише сучасну форму (причому запозичену чотири-шість століть тому). Не дивно, що українські класики його цілком природно вживали.
Мій висновок. Попри імідж «росіянізму», слово «стакан» має довгу історію функціонування в українській мові і, можливо, вживатиметься й надалі на позначення нескляних посудин та деталей циліндричної форми, особливо в технічних сферах, які потребують точного та однозначного розуміння термінів. З іншого боку, слово «склянка» має шанси поширити своє вживання на цю саму групу виробів, якщо зв’язок зі склом у його значенні ослабне. Побачимо!
Отака історія на сьогодні.
У автомобілістів та автослюсарів слово “стакан” розповсюджене – це теж майже циліндрична деталь кузова, до якої кріпиться передній амортизатор.
Стакан склянка — в нас кажуть фарійка – Тернопільщина
Склянка- граник, гранчак.
Гранчак – це склянка з ребрами – радянський винахід для безпечнішого розпиття алкоголю (складніше розбити).
Ви пишете напрочуд цікаві дописи. Пізнавальні, й несподівані. Дякую. )
Цей допис навіяв давню суперечку. Про горнятко кави.
З дитинства читав багато книжок, й мені закарбувалося в пам’яті значення слова горнятка як ємність більше для їжі, а не питва. Тим більше, що масово українці каву стали пити не так давно, в усякому випадку – пізніше, ніж стали масово стали вживати “горнятко”.
Розумію, що жива мова – змінюється, це природній процес. Приходять нові слова, старі забуваються, або набувають інших значень.
Але “горнятко кави” мені ріже вуха. Не всі сучасні слова (або значення слів) припадають до душі…
Ось зараз п’ю каву з горнятка, а за вікном холодний дощ, і ніщо мене не ріже, навпаки, смачно гріє. 🙂
Чемна людина не буде зайвий раз дратувати інших, акцентуючи увагу на тому, що їм не подобається.
Українець, львів’янин точно такого не буде робити… можливо.
Тому скажу – смачного.
У-у-у-у, то Ви, напевно, ще не спілкувались з Львів’янкою! 🙂
філіжанка вам подобається?
а “горнятко” відносно кави я вперше побачив на пачці “Львівської”. теж дещо здивувало.
ще є цікаве слово “слоїк”. це, здається, скляна банка. можливо полонiзм.
До самого слова байдужий, бо немає асоціацій. Навіть говорити так ще не звик – воно для мене ніяке.
Слово “філіжанка” з’явилось у нас з польської мови, яке, нібито, має турецьке походження. Та використовують переважно для того, щоби показати свою “елітність”, вишуканість. А слоїк – це звичайна півлітрова чи літрова шкляна банька, до прикладу, молока. Тут ще треба зауважити, що вживання слів у місті та в районах відрізняються.
Знатиму.
Дякую.
Тут як приклад з словника було приведено слово “кухоль” як синонім до слова “стакан”.
На мою думку, це – не логічно. Бо Кухоль – це циліндрична посудина (з металу чи скла, не важливо) З РУЧКОЮ для тримання у руці.
Приклад: кухоль пива, кухоль квасу та ін.
Він може бути і скляним, і металевим, і навіть з глини чи дерева. Та в усіх випадках має ручку.
Тобто, якщо до стакана якось “приліпити” ручку, він стає Кухлем.
…І про “горнятко” кави.
Можливо, що ця назва стала загальноприйнятою тому, що посудина для пиття кави виготовлялася також з обпаленої глини і мала форму, як і у “старшого брата” горщика для приготування їжі (каши чи печені) у печі.
Тому й отримала назву маленького горщика, тобто Горнятка.
Але це не точно😉
яка іще така давньоруська мова? Якщо деякі філологи заморочені совком, то не треба цю совкову отруту далі наливати в мізки. Жива мова мала купу діалектів, а давньоруською була писемна традиція, засвідчена і в Новгороді. Небережне вживання терміну дає враження, що і кцпи мали якусь давньоруську мову, а не користувалися на письмі церковнословянською латиною..
Як на мене, те, що зображено на “тарі” на фото — це однозначно горнятко, і, наскільки я розумію, і саме в глиняному (керамічному) горнятку без ручки раніше й робили сметану.
Сама же “тара”, частково зображена на фото має, будьмо відверті, не циліндричну форму (як у військовій справі та автосервісі), а форму зрізаного (утятого) конуса.
Ще “склянки” у множині є у флотській термінології — це півгодинний проміжок часу, вимірювання якого раніше здійснювали відповідним пісковим годинником. Пісковий годинник дійсно має схожість із двома “скляними посудинами для пиття без ручки”, але не циліндричної форми.
Я особисто називаю ці сучасні пластикоі посудини горнятками, бо вони виконують гомогенну (якщо хочете) функцію, і точно не викликають суперечності щодо матеріалу. А скляну посудину для пиття, циліндричну чи у формі утятого конуса, без ручки чи з ручкою, я називаю склянкою. Чашку (серед інших і зі скла, але у формі невеликої чаші),, називаю горятком. Мені так подобається.
P.S. Скляна посудина для пиття без ручки в мене склянка не залежно від форми.
P.P.S. А ще є слово “піала” — це більше тюркський посуд, як невелика мисочка саме для пиття.
Існує багато “курйозних” слів (термінів), що було утворено з погляду на щось схоже на вже існуюче, але вони живуть своїм життям:
Сухий лід (зовсім не лід, тому не може бути мокрим, проте холодний та білий), органічне скло (англійською plexiglass – пластикове скло).
В англійській мові plastic glasses це окуляри з лінзами або захистити екраном з пластику (безпосередньо з поліметилметакрилату)