«Русского міра» нема (Частина 4)

Уже нема сенсу занурюватися в початок створення совкової авіації. Тут був повний вакуум і невелика кількість старовинних літаків французького та англійського виробництва. Створення авіаційної промисловості, як і все інше, у свої руки взяли німецькі фахівці, а обладнання і зразки техніки постачали німецькі підприємства: «Крупп», «Тіль-Рула», «Рейнметал», «Телефункен», ну, і звісно ж, «Юнкерс», «Сіменс», «Гірт», «БМВ», «Майбах» і «Даймлер». Такі постачання обладнання і зразків сучасної військової техніки тривали майже до самого літа 1941 року.

Таким чином, дуже смішно виглядають потуги рф у встановленні «історичної справедливості», а саме її вимога до німецьких підприємств, які працюють на території рф, позначати їхню можливу співпрацю з режимом Гітлера. Нещодавно «Люфтганза» оголосила про скорочення рейсів до рф саме з цієї причини. Однак росіянам слід було б почати з себе і вішати ці самі таблички майже на всі імениті заводи оборонки!

Із автопромом узагалі все просто. Горьківський автозавод будував «Форд» для випуску своїх моделей автомобілів Ford-A і Ford-АА. Те саме і з заводом імені Ліхачова (АМО). Корита, які там намагалися ліпити, були настільки ганебними й відсталими, що приведення заводу до притомного стану було просто неминучим. Американці провели реконструкцію, привезли й запустили своє обладнання, яке конвеєром випускало їхню модель автомобіля Autocar-5S.

Очевидно, що всі основні напрями оборонної промисловості довоєнного періоду було засновано «гейропейцями» та «піндосами». Жодною споконвічністю навіть не пахло. Байки про те, що росіяни винайшли паровоз, дизель, телефон та інше, – вульгарний анекдот, який ніде більше не сприймається, окрім як за огорожею «русского міра». Проте останній і жирний штрих у совкову оборонку було внесено під час та одразу після війни.

Відпрацьована схема роботи з німецькими колегами припинилася вночі проти 22 червня 1941 року. Німеччина перетворилася з партнера на противника, і зробила вона це несподівано вдало. Удари німецької армії майже повністю розгромили армію вторгнення, зібрану Сталіним біля західних кордонів СРСР. Там було втрачено мільйони життів і майже всю техніку та боєприпаси, які з надривом кувала вся країна. Мало того, під удар потрапили промислові підприємства оборонного комплексу, які зміталися бомбардуваннями Люфтваффе. Щось вдалося демонтувати і вивезти в тил, але більшість обладнання було або знищено, або кинуто. Це й не дивно, бо залізниця була забита військами, які рухалися до кордону, вже за місяць до початку війни. Вагонний парк було мобілізовано під потреби наркомату оборони, а ешелони йшли з літерним пріоритетом. Організувати ефективний зворотний потік було рішуче неможливо. До середини осені 1941 року склалася критична ситуація, а Сталін був близький до непритомності ще з літа.

Справа навіть не в тому, що не вдавалося зупинити противника і нав’язати йому свою волю, а резервістів, якими поповнювалася загублена регулярна армія, не було чим озброювати, годувати, одягати і взувати. Ба більше, заповнювати втрати техніки не було чим, заводи було знищено або евакуйовано в тил. Тут треба розуміти просту річ: частково евакуйовані заводи, вивантажені в голих степах, за визначенням не могли давати той самий або більший обсяг продукції, ніж до війни. Але до кінця осені ситуація почала змінюватись як у самих військах, так і в тилу, на заводах і фабриках. Туди почали надходити необхідні верстати, матеріали та сировина, і справа пішла. А війська почали отримувати озброєння, техніку та іншу амуніцію із США. Це почав працювати знаменитий Лендліз.

Постачалося практично все – від танків та літаків до продовольства та обмундирування. Але найголовніше – промисловість отримувала передові технології, верстати та обладнання. Одного ентузіазму для відродження оборонки було явно недостатньо. Таким чином, совкові інженери одержали цілий вал інновацій, які вони успішно використовували для виробництва оборонної продукції. Один простий приклад, як опановувалися досягнення американської оборонки. В 1945 році, під час бомбардувань Японії, на совковому Далекому Сході здійснив вимушену посадку стратегічний бомбардувальник ВПС США В-29. Такого класу машин СРСР не мав. Дальність польоту, вантажопідйомність та вогнева міць робили цю машину досконалою для свого часу. Саме ці літаки завдали незабаром ядерних ударів по Хіросімі та Нагасакі. Екіпаж літака повернувся до Штатів, а літак залишився.

Совкові геніальні авіабудівники розібрали його до заклепки та зробили копію, яку назвали Ту-4. При цьому було повторено навіть латки в корпусі, якими закрили пробоїни від осколків японських зенітних снарядів. А коли війна закінчилася, совок за репараціями вивіз усі вцілілі промислові підприємства Німеччини, в тому числі авіаційні та ракетобудівні. Тобто реактивні авіаційні двигуни отримали від німецьких Messerschmitt Me-262, а ракетні технології прихопили на заводах, що виробляють ракети «Фау-1» і «Фау-2». Але найголовніше – вивезли німецьких інженерів, які працювали над створенням новітніх зразків техніки та озброєнь Третього Рейху. Саме ці фахівці заклали основу совкової реактивної авіації, ракетно-космічного комплексу та ліквідували відставання у створенні ядерної зброї. Ось усе це і зробило споконвічних росіян тими, хто вони зараз є.

Що характерно, ці модернізації відбувалися хвилями, і завжди – завдяки передовим європейським країнам і Штатам. Уперше це зробив Петро 1, потім почався період сплячки, а наприкінці 19-го – на початку 20-го століть імперія роздавала в концесію масу своїх земель. Цим скористалися заповзятливі європейці, принісши в імперію нові технології та створивши інноваційні підприємства. Згодом Сталін залучив до індустріалізації фахівців із нормальних країн, що стало черговою хвилею інновацій. Далі – повоєнний поділ ВПК переможеної Німеччини. Остання хвиля відбулася після смерті совка. РФ було частково допущено на ринки сучасних військових технологій, що дало змогу модернізувати стару совкову техніку і створити нові зразки озброєнь, які є поліпшенням і продовженням старих совкових моделей.

Із цього випливає такий висновок. Усі новації, модернізації, технічні оновлення, стрибки та ривки зумовлені виключно допомогою та участю Заходу. Але щойно совкам, а тепер – росіянам починає здаватися, що вони стали крутими й сильними, вони щоразу намагаються смачно плюнути в Захід та вкусити руку, яка їх щойно годувала. Напевно, це така риса характеру населення такої дивної федерації.

Нам важливо розуміти, що цей поїзд мчить у нікуди і нам давно треба було з нього зійти. Зараз цей ешелон скинув швидкість на крутому повороті, що дає чудовий шанс для того, щоб зіскочити з нього якнайдалі. Нехай ми собі щось розіб’ємо, без цього не обійтися, але далі їхати з цією психіатричною лікарнею – злочинно.