Невелике пророцтво, або Дідусь Ленін і дідусь прутін

Уперше опубліковано: 22.09.2015

Авторка перекладу: Світлана

Зараз багато хто порівнює прутіна то з Гітлером, то зі Сталіним, то ще з кимось із великих диктаторів, але ці порівняння часто безпідставні. Навіть зовні якось непереконливо виходить. Якщо зі Сталіним прутін десь поряд (163 см у Сталіна), то Гітлер був справжнім красенем та гігантом. Так обтічно саме про прутінський зріст ми пишемо тому, що достовірних даних про це немає. Залежно від заангажованості ЗМІ, дані відрізняються від 158 см і до трьох-чотирьох метрів. Тільки порівняння з людьми, зріст яких відомий, дають приблизне уявлення про габарити нацлідера.

Нещодавно Мережу облетіла серія фотографій, де прутін з Мєдвєдєвим пустують у Сочі. При цьому вони у спортивному екіпіруванні. Це важливо, бо під костюми вони взувають туфлі з величенькою платформою. А тут вони опинилися у кросівках. На деяких фото можна легко зіставити їхній зріст і помітити, що прутін трохи нижчий за Мєдвєдєва. В останнього ж зріст відомий – 162 см. Відповідно, прутінський зріст – у районі 160 см.

Однак тут ідуть порівняння з великими диктаторами, а не з вічно сплячими нарцисами. Так от, зовнішнє порівняння прутіна з Гітлером і Сталіним не виходить, бо ці диктатори мали здорову шевелюру і обоє носили вуса. У прутіна рослинність на голові відсутня, а з вусами якось не склалося. Але це зовнішня схожість, а за своєю суттю це зовсім різні люди.

Гітлер і Сталін у молодості пройшли крізь труднощі й поневіряння. Обоє пройшли смугу насильства та крові. Гітлер був на фронті, а Сталін – у терористичному крилі більшовиків, а згодом брав участь у громадянській війні. Сталін за свої погляди кілька разів сидів у катівні. Гітлер теж встиг посидіти, хоч і не довго. Саме у в’язниці він написав свою книгу «Майн кампф». У зеніті своєї кар’єри обидва диктатори мали необмежену владу, але не скористалися нею для особистого збагачення і вели, як для діячів такого калібру, дуже скромне життя. Обидва диктатори знали, що таке голод і майже злидні. Обоє не змогли здобути вищу освіту, бо не мали багатих чи влаштованих у системі батьків.

З прутіним усе інакше. Його батьки хоч і не жирували, але були чудово інтегровані в систему, особливо тато. У совку це відчиняло багато дверей для простої людини. Зокрема, прутін здобув вищу освіту і вже в університеті став провокатором КДБ, куди згодом пішов на службу. Він ніколи не голодував, не воював і тим більше – не сидів у в’язниці. Йому невідомі труднощі й поневіряння, яких зазнали його колеги по диктатурі. Ще на підступах до великої влади прутін став злодієм, шахраєм, кидалою і бандитом. У цей час у нього сформувався абсолютний пріоритет особистої вигоди, який він проніс через усе подальше життя, ставши найбагатшою людиною за всю історію нинішньої цивілізації.

Так, він легко копіює і застосовує методи Гітлера і Сталіна в період їхнього зеніту, але внутрішній стрижень у нього зовсім інший. Водночас прутін напрочуд схожий на Леніна. Навіть зовнішність дуже схожа. Дідусь Ленін був приблизно того самого зросту, так само лисий, тільки носив еспаньйолку. Щодо решти, то й тут маса збігів. Ленін теж ніколи не заробляв собі на життя власною працею. Короткий епізод його присутності в суді адвокатом – вимушений захід, бо він уже мав неприємності з владою. До цього і після того, як Ленін поїхав на еміграцію, він жив коштом мами, а згодом – і коштом партії. Грубо кажучи, він жив на утриманні. Щоправда, на відміну від прутіна, Ленін таки посидів у в’язниці й на засланні, але було це недовго, а умови були санаторні, як, до речі, і у Гітлера. Всю еміграцію Ленін займався двома основними речами. Перше – боровся за лідерство в партії, бо це давало прямий доступ до каси, і друге – вів життя гуляки та жиголо. Походи Леніна по шинках і борделях були настільки епічними, що їх опис міг конкурувати з його багатотомними творами. Мало того, його походи по бабах, описані в романах, мали б більш читабельний вигляд, ніж та жуйка, яку він зазвичай писав.

Щоправда, на цьому етапі він просто пропалював кошти, не переймаючись накопиченнями. Пристрасть до накопичення прийшла із захопленням влади. Тоді Ленін став справжнім денді. Його харчування не зазнало особливих змін із часів його європейських мандрівок. Їжу, напої, одяг та інше для нього везли з Європи. Навіть у найголодніші роки Володимир Ілліч мали таке меню, що з ним не соромно було приймати коронованих осіб. Навіть із панночками він не хотів розлучатися, і просто зараз, у кремлівському некрополі, можна знайти місце упокою Інесси Арманд – соратниці Ілліча. Ось із нею Ілліч якраз і соратничав у Кремлі! І, звісно ж, особисті накопичення у швейцарському банку було виведено з-під будь-якого контролю. Його довірений кур’єр регулярно вивозив з країни коштовності й валюту для поповнення заощаджень Леніна. Є спогади наближених до Леніна, які стверджують, що фатальний напад, який убив вождя, стався після звістки про те, що кур’єр безвісти зник разом з усім, що було нажито непосильною працею.

Тут також аналогія повна. Прутін ніколи не заробляв грошей самостійно. Студентом він сидів на шиї у батьків, згодом отримував конторську платню, а після звільнення – пішов у помічники до бандитів і займався розкраданнями, контрабандою наркотиків та здирництвом. Звісно, це теж можна назвати заробітком, але, швидше, це нажива. Потім він знову стрибнув у систему і став здобувати вигоду зі свого дедалі вищого статусу. Після перетину межі недоторканності він запустив ленінську схему кур’єрів, які поповнюють його рахунки за кордоном.

В особистому плані нацлідер теж досяг успіху. Як і Ленін, він дуже серйозно ставився до походів по гаштетах та інших халупах у НДР. Попри свої скромні габарити, напідпитку він ставав Казановою та Шварценеггером одночасно. Німецькі борделі могли б вивішувати таблички на кшталт: «Тут був путін, який любив попустувати з фрау». Треба сказати, що німці в цьому плані – народ розкутіший, і нацлідер почерпнув там масу нового досвіду. Його вподобання в цих питаннях ставлять у глухий кут його охорону й наближених. У більшості країн його б довічно сховали в буцегарню і нізащо не підпустили б ні до дітей, ні до тварин! Вдома він фізично тиранив дружину. Важко сказати, чи на побутовому ґрунті, чи на ґрунті новонабутих звичок у німецьких будинках терпимості.

Таким чином, прутін майже повністю повторює шлях Леніна. Гуляка, бабник, марнотрат і повністю відірвана від народу людина, він став вождем величезної країни. Це завжди загрожує смертями для населення цієї країни. Дідусь Ленін досяг успіху в цьому. Його знамениті телеграми про необхідність вішати й розстрілювати – загальновідомі. Однак дідусь Ленін спочив у Бозі, накоївши всього, що тепер відомо, у віці 56 років. А прутін, будучи вже мегадідусем, тільки починає отримувати сатисфакцію від смаку великої крові. Грошей він накопичив неміряно, а от із кров’ю все тільки починається. Скільки й чого це коштуватиме росії – скоро побачимо.