Уперше опубліковано: 20.09.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні стало зрозуміло, що путін готовий затягнути за собою під шконку двоголового півня, а також таких, не таких або не зовсім таких, згодних і незгодних, а головне – тих, хто «поза політикою» і кого «це не стосується». Вже спекли закони про мобілізацію, які за великим рахунком нічого не вирішували і не вирішують, і заявили про те, що на окупованій території екстрено проведуть «референдуми». З усього цього випливає лише один головний висновок. Всі ті, хто за поребриком прикидалися, що все це їх не стосується, тепер відчують, що були неправі. Тепер, крім зон, хапати на вулицях можна буде кого завгодно. Ну, а решта – нічого не змінює в принципі, і якщо щось нове у всьому цьому є, воно лежить дещо в іншій площині. Але почнемо по черзі.
Спочатку передамо привіт різним обсосам типу піонтковського, солов’я, швеця, фейгіна та іншої погані, яка валиться з наших ЗМІ, та блогерам, які з натиском прорвалися з каналізаційного колектора. Ми не станемо їх розмазувати докладно і по пунктах, просто згадайте, як вони повторювали мантру про те, що путін ніколи не наважиться на мобілізацію. Одного цього достатньо для того, щоб вони якщо не зробили собі харакірі, то, принаймні, перестали нести свою маячню в ефір.
Але дехто пішов далі і розповів про те, що путін уже майже пішов у тінь і замість нього засідатиме «політбюро». Нібито це питання вже вирішене. І ось тепер, при погляді на реальні події, виникає просте запитання про те, чи це була помилка, чи всі ці діячі послідовно діяли проти України? Адже не могли ж усі вони так однаково помилятися в питанні, яке є одним із ключових у тій галузі, де вони вважають себе експертами? Тож сьогодні всі, хто досі сумнівався, що це за публіка, можуть самостійно знайти логічну відповідь.
Але, за великим рахунком, ситуація ніяк не змінилася в принципі. Скажімо так, чи міг би путін оголосити мобілізацію місяць, три чи п’ять місяців тому? Чи міг він це зробити без тих «законів», які прийнято сьогодні? Чи вплинула б їхня відсутність чи наявність на сам хід мобілізації або на все, що пов’язано з мобілізованими? Відповідь однозначна: звісно, міг, і звісно, ці закони ні на що не впливають.
Просто вдумаймося: вже кілька місяців поспіль там практикуються загороджувальні загони, які без суду та слідства розстрілюють власні війська, що відступають. Хіба це їм потрібен закон про те, щоб садити за дезертирство на скількись там років? Вони зараз реально вбивають тих, хто відступає, і їм – начхати на всі ці закони. Насильницька мобілізація на окупованих територіях також триває кілька місяців, і розширити її на територію мордору – нічого не заважає і зараз. Тож прийняті закони не вирішують взагалі нічого.
Це – суто декларативний захід, який має показати рішучість путіна. В умовах тотального беззаконня там давно є всі інструменти для того, щоб запровадити мобілізацію, насильно мобілізувати й карати за ухилення будь-кого свавільно. Адже садять вони за лайки і репости без якихось особливих вигадок, і тут можуть посадити без проблем. Тож надавати якогось особливого значення черговій пачці їхніх дебільних законів – марна трата часу, яка до того ж, втягує в них дискурс про «повоювати», що давно вже став шизофренічним.
Тепер щодо «референдумів». Знову ж таки, самі себе запитаймо: чи могли б вони викинути цей номер місяць, три чи п’ять місяців тому? Тоді щось заважало їм це зробити таке, чого зараз немає? Відповідь очевидна: могли, і нічого їм не заважало, бо ступінь абсурдності таких заходів був би такий самий у червні, як і зараз. Ба більше, це могло статися через місяць, або до того моменту, поки хоча б один окупант перебуває на нашій землі, або взагалі не враховувати цей чинник.
(Далі буде)