Автор: anti-colorados

Простіше кажучи, Сі опинився в ролі альфа-самця, але на тлі двох виродків, що вижили з розуму, закріпити своє нове становище просто не вбачається за можливе. Це як протестне голосування, коли переможець розуміє, що перемога стала можливою не стільки за рахунок того, що він сам виявився сильнішим, як тому, що голосували проти його конкурентів. Тут – те ж саме. І якщо на звичайних виборах це все одно перемога, то коли йдеться про статус наддержави-лідера, цей номер не проходить, бо ті ж Штати повинні прийняти або не прийняти новий стан речей у своїй адекватній формі, а не з цією деменційною ганьбою.

Адже очевидно, що будь-хто, прийшовши після Тромба, намагатиметься вичистити за ним усю цю ганьбу просто до дзеркального блиску, і, швидше за все, призначений ним «спадкоємець» від республіканців отримає швидше чорну мітку, ніж благословення. Ці вибори показали, як вона працює. Тому Сі просто витер ноги об цих неадекватів і змирився з тим, що треба чекати два роки, щоб зіграти головну партію свого життя. Загалом він не такого розвитку подій очікував саме тут.

Ну, а щодо Тромба, то він хотів хоча б якось врятувати свій імідж тим, що він – на короткій нозі з Сі і що той його приймає особисто, з килимовою доріжкою та іншими атрибутами поваги. Адже Тромб надає перевагу понтам і вважає, що саме ось ця видимість і додає його величі особливого блиску. Але американська преса просто не звернула увагу на все це, натомість підкреслила той ступінь приниження, який прийняв Тромб і тим самим опустив статус Америки.

Але найбільш приниженим виявився прутін. Крім зовнішніх атрибутів ще глибшого зниження його статусу і демонстрації ставлення до нього як васала, про що ми докладно писали раніше, є ще деякі моменти, що переводять цей васалітет у ще жорсткішу площину. Саме в той час, коли прутін прилетів до Шеньчженя, відбулася ще низка подій, які роблять для сцаря життя ще тривожнішим.

Так, давно й добре відомо про те, що в Алабугу прутін влив просто гігантські кошти і, крім того, туди стягнули ППО приблизно з такою щільністю, як довкола його резиденції. Гігантська дронофабрика стала такою ж улюбленою іграшкою прутіна, як і Керченський міст, який нещодавно зажурився. Але фокус у тому, що із власних деталей та матеріалів там збирають далеко не все. Ось що пишуть у відкритих джерелах із цього приводу.

За окремими категоріями

Вузол Найімовірніший статус у 2026 році
Планер (корпус, крило) Переважно виробляється в рф
Бойова частина Російське виробництво
Система запуску Здебільшого російська
Навігаційний комплекс Складання російське, але значна частина мікроелектроніки імпортується
Електронні компоненти Значна залежність від Китаю та інших постачальників
Двигун У різні періоди використовувалися іранські, китайські та локалізовані варіанти; частку російських комплектуючих публічно не підтверджено

При цьому реактивні двигуни для дронів ворог використовує саме китайського виробництва. І якщо з Іраном у лаптів щільніші відносини у плані локалізації раніше розроблених вузлів та агрегатів, то з Китаєм ситуація інша. Він залишає за собою контроль можливих варіантів локалізації для того, щоб покупець або брав повністю китайський виріб, або ліцензував те, що хоче локалізувати.

(Далі буде)

Від Svitlana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *