Авторка тексту: Світлана
Шановні читачі, сьогодні хочу ще раз подякувати вам за добрі слова на адресу моїх перекладів, висловлені в коментарях до нещодавньої статті «Незвичний погляд. Післямова до редакційної статті». Кілька ваших ідей винесу в окремі дописи, а зараз поділюся роздумами про деякі конкретні пропозиції. Отже, рубрика «Ви писали – ми читали».
«Пропоную при перекладі, якщо є український відповідник фразеологізму чи терміну, використовувати його, якщо нема – цитувати мовою оригіналу». Я намагаюсь так і робити, особливо коли російське слово включено в іронічну гру слів. Так, у нещодавній статті обігрувалися «утка по-пекински» і «утка» як синонім слова «судно», і першу качку я переклала, а другу залишила в лапках і мовою оригіналу, бо в українській мові слово «качка» не має медично-санітарного значення «судно», отже, саме цю «утку» треба було або залишити російською і зберегти хоча б натяк на гру слів, який, сподіваюся, буде зрозумілий, або перекласти правильно і гру слів втратити.
Ще один дуже важливий аспект зачепили одразу кілька коментаторів.
- «На мій погляд, українською цитати московитських літературних та кіногероїв звучать неприродно. Крім того, чи варто створенням українських відповідників вносити в українську культуру чужі нам «культурні» «здобутки»?
- «Пропоную цитати також подавати мовою оригіналу. Ну не звучать вони українською, коли знаєш, що це сказав їхній діяч».
- «Цитування свинособачих джерел українською трохи дезорієнтує у визначенні «свій-чужий». Але то вже рішення авторки перекладу, «як вона бачить».
Ці коментарі «крутяться» навколо однієї проблеми, яку в кожному випадку треба розв’язувати окремо: де межа між доцільністю й недоцільністю перекладу, між оформленням тексту як «свого» і збереження його як «чужого»? Поясню свою позицію.
На сайті, який публікує тексти українською мовою, тексти повинні бути українською мовою. Український читач повинен мати можливість читати текст без складнощів та перекладу. Тому моя позиція полягає в тому, щоб перекладати все, за невеликими винятками (про них далі).
Спробуймо масштабувати ситуацію: уявімо цитату англійською мовою. Багато хто зрозуміє цитату, а декого вона роздратує, бо або треба буде її перекладати (а це додаткові зусилля й час), або залишити непрочитаною. Ускладнимо завдання: нещодавно шановний Anti-Colorados цитував ізраїльські джерела. Чому б не залишити цитату мовою оригіналу? І ось на цьому моменті спробуймо зрозуміти відмінності. 1) Коли ми читаємо цитату, нам треба її зрозуміти. Отже, переклад потрібен. 2) Щодо розрізнення «свій – чужий»: джерело цитати вказано перед нею, і вона навмисно подається курсивом, щоб відрізнятися від авторського тексту. 3) Інший можливий аргумент про те, що більшість із нас розуміє російську, то навіщо перекладати, повертає до мотивів утворення саме україномовного сайту. 4) Те, що цитати «свинособачих джерел» не звучать українською, – я згодна частково. Згодна в тому, що українська має іншу мелодику, довжину слів, інколи – побудову речення, тому вона звучить справді по-іншому (і це ще ми не чіпали вимову, бо у писемному тексті нею зазвичай нехтують). Проте цитата цінна інформацією, а українська мова має всі засоби, щоб передати цю інформацію. До однієї з попередніх статей був коментар про те, що москалі часто вважають українську мову неповноцінною, бо в ній нема відповідних терміносистем. Є все, що треба, тому передати зміст цитати можна, по-перше, максимально точно, по-друге, літературною українською мовою. 5) Я згодна з автором коментаря, що не хочеться бруднити українську мову об їхнього діяча. Але отримати інформацію у викладі цього самого діяча – це означає практично з перших рук, а що може бути важливішим за достовірні джерела при формуванні власного розуміння якогось явища?
Що я вбачаю за можливе не перекладати? По-перше, цитати з їхніх, як влучно визначив коментатор, «культурних» «здобутків» – рядки з віршів, пісень, цитати з фільмів тощо. По-друге, дуже важливі (зокрема для нас) документи. Так, у перекладі статті «Суомі-красуня» я залишила не перекладеними Декрет о государственной независимости Финляндии та початкові речення Воззвания к украинским рабочим, солдатам, крестьянам, ко всему украинскому народу. Ці документи важливі для розуміння руху наших країн до незалежності, тому їх краще мати перед очима мовою оригіналу, наприклад, на випадок дискусії з наступниками тих самих більшовиків, які писали ці документи. По-третє, в одній зі статей на історичну тематику – «Слідами однієї анафеми» – я не перекладала великих цитат, які змальовували «Сумасброднейший, всешутейший и всепьянейший собор» та його деталі, де, як видно вже з цієї фрази, стиль був дещо віддаленим від сучасної російської мови, тому численні відповідники просто довелося б вигадувати.
І ще один напрям коментарів. Я в захваті від поривів фантазії у ваших пропозиціях щодо перекладу деяких російських слів. Зупинюся на деяких:
- «Ну, наприклад, «похнюплена коняка» чи ще щось. Цей сайт має тримати гумор автора і знущання автора над орками.
- «Є більш смішне слово «лоша(к)». Підходить за змістом (гібрид коня та віслюка), не підходить за віком».
- «Як на мене, транслітерація – це чудове вирішення проблеми…Як Вам? МаЦква, пєдєраЦЦия, наібулліна – це ж звучить…»
Мені всі ці (та інші запропоновані в коментарях) варіанти надзвичайно цікаві та слушні, але є одне вагоме обмеження щодо їх уживання. Вони додають слову нових відтінків значення та емоційного забарвлення, яких в авторському тексті не було (крім слова «Наібулліна» – це слово вживається вже системно). Тому велика/мала літера, додавання/вилучення/зміна літер, вибір слова для іронічного позначення тощо – це право тільки Автора. Я під час перекладу виступаю «дзеркалом», тобто якщо у Автора на позначення росії вживаються, наприклад, слова «росія», «рф», «расєя», то саме так я й перекладаю, і на таке «дзеркало» розраховує читач, коли поринає в перекладений текст.
Такі мої міркування щодо деяких тонкощів перекладу. Кожен новий текст – це виклик і пошук, але коли (начебто) все вдається і переклад виходить максимально близьким до змісту, стилю та емоцій, які в нього закладав Автор, – це чудово. Значить, зусилля були не марними.
На мою думку не треба робити переклад “крылатых фраз”з російськой,а робити своі не менш дотепні та влучні ,наприклад “Підтоптаний мерін”,бо “коняка”або “лошадь”-жіночого роду і до Лаврика не дуже,а ось “мерін”-це кастрирований жеребець і на 100% підходить до старого наркомана-дипломата. Ну “Хуйло” то воно і у Африці- хуйло,переклад не потрібен.До Орбана ж аж липне епітет “Торбан”,тобто усе до себе у торбу запхати та плювати на інших.
Дякую Вам, Пані Світлано. Дуже добре виконуєте роботу.
Прийміть велику подяку за Вашу роботу! Ваші терпеливі пояснення нам щодо мотивів та різних нюансів перекладу сприймаю як вияв глибокої поваги до нас читачів, тож, навзаєм прийміть почуття глибокої поваги до Вас! Дякую. Бажаю наснаги і натхнення!
Переклади дуже гарні та пізнавальні та дозволяють заповнити пробіли в українській мові.
Вельми вдячний.
Дякую, пані Світлано! Слушно, зрозуміло, ґрунтовно.
Шановна Світлана,
По-перше, щира подяка вам за вашу працю. Як людина, яка ніколи не в Україні и навчалась мові, я зараз використаю Лінію Оборони як навчальний ресурс. Насправді, читати Українською мені набагато складніше, але ж є розуміння, що цей крок є інвестицією в майбутнє.
Тем(Тим) не менш, існують випадки, коли переклад с російської виглядає недоцільним, а саме – перекладназваний(назв), насамперед тих, які є мемами. Ваш приклад про переклад з англійської є дуже показовим, але я вважаю, що користуватися назвами на кшталт “І ніщо більш не важливо”, “Видовище має продовжуватися” чи “Арестовіч у небі з адамантами” якось… крінжово. Але ж саме те сталося нещодавно з “взвейтесь кострами”, и хоча я ще знаю від матері, що це за пісня, мені ніколи б не здогадатися що це була вона по її перекладу.Будь-яке добре правіло завжди можливо довести до абсурду буквалізмом його застосування. И, як сенс відомої фразі “казнить нельзя помиловать” залежить від того, де поставити кому, я би запитав: чи во фразі “передавати інформацію українською” ви зробите акцент на “інформацію” чи на “українською”.
.
Пан Niko, я в захваті від ваших зусиль по вивченню української мови. Перепрошую за коррекцію маленьких помилок. Сподіваюсь, то піде вам на користь.
Дід Гроза
Шановний Дід Гроза,
Щира подяка за виправлення моїх помилок. Це насправді завжди йде на користь! Нажаль, я не вичитав свій пост, і він виглядає дуже жалюгідним. Я за це вибачаюсь, и сподіваюсь лише, що “месседж” залишається зрозумілим.
Дякую! Наснаги і терпіння Вам!
Шановна пані Світлано, я в захваті від Вашої роботи! І від якості перекладу і від неймовірного темпу його виконання. Коли українськомовний сайт лише починав свою діяльність читав переклади прискіпливо, порівнював з оригіналом, не завжди погоджувався і починав шукати як перекласти інакше. Як попереджав anti-colorados про паралельне існування обох сайтів на час переходу, так і читались вони в час переходу паралельно. На сьогодні перехід в читанні завершений. Вже більше тижня навіть не знаю чи російськомовний варіант ще працює.
Запитання. Нещодавно проскочило в статті про танки “яким би .. просунутим не був танк”. Термін “продвинутьій” виник в язьіке в результаті ледачого перекладу англійського “advanced” малописьменними росіянами. В українській мові існує принаймні кілька десятків варіантів перекладу “advanced”, і “просунутий” серед них я бачу останнім і нецензурним. На мою думку. Дякую!
в першу чергу прислухайтеся до опінії шановного пвна Анті-колорадоса стосовно відповідності Вашого перекладу до його тексту, а усі інші побажання хай будуть у коментарях – напевно згодиться для вивчення аудиторії, що читає ці тексти
Результати вдалої творчої роботи Автора, пані Світлани й коментаторів тільки приваблюють читачів до ресурсу та спонукають до роздумів. Дякую всім вам!
Цікава думка промайнула на каналі “Nasha Canada – Наша Канада”:
“Русский язык – это корявый суржик, на котором монголо-татары пытались говорить по-украински”. 😁
А може це так і є?
Мабуть, спочатку угро-фіни, а потім вже, після окупації монголами й бурятами, й угро-буряти? З татарами, наче, трошки інша історія, це кацапи їх пізніше окупували, а не навпаки?
Як цікаво слухати про те, що монголо-татари та урго-фіни є нижчими расами поряд зі Слов’янами. Продовжуйте, не зупиняйтесь. Туркам, Есті та Суомі буде дуже цікаво вас послухати. Доречи, багато назв навколо москви є балтськими. Може, натякнемо Латвійцям та Литовцям, що вони теж якісь другій сорт?
Шановна пані Світлано! Маю зазначити, що всі Ваші наступні переклади стають відчутно читабельнішими за попередні. На мій погляд, потроху настає момент, коли майже не відчувається присутність перекладача. Тобто Ви дійсно стаєте “дзеркалом” для Автора.
Згоден! Ба більше, в статтях не позначених кодовою фразою “Авторка перекладу Світлана” (є здогад що автор пише їх одразу українською) мова просто на очах стає все досконалішою.
Автора почав читати дуже давно на сайті “обосрєватель”, той сайт вже не читаю, а от Автор залишився єдиний кого читаю з тих далеких (?) постмайданівських часі. А тепер, завдяки такому гарному перекладу, в повній мірі! Я з дитинства читаю все переважно українською, тому рідна мова мені ближче, хоча багато перчитано і кацапською але українською легше і швидше. Дякую!
Кажуть,що жінок про вік не питають,тому буду про себе. Я пам”таю ті часи, коли головою ВРУ був І.С.Плющ. З його творчості запам”ятались дві фрази: “Виключіть третього мікрохвона” та “У статті все має бути прекрасним — і назва, і зміст, і хворма”. Щодо назви та змісту перекладів жодних нарікань. А форму подання можу деколи підправити. Сприймайте це як роботу коректора тексту,без жодних злих намірів.
Практично всі слова з Ф – мають іноземне походження. І ті, хто вчив мову не по книжкам а вживу від батька-матері, так і вимовляли слова з Ф, як І.С.Плющ. Моя бабуся (1912 р.н., Пологи) теж вимовляла: Хведір, Хвеська. Цитата з Вікіпедії: “З усіх українських літер тільки Ф позначає звук, чужий для більшості українських говірок”.
“пєдєраЦЦия” – цікаво, що ця назва якось та побутувала серед самих кацапів. пан Автор в сусідній статті згадав п-рського генпрокурора Скуратова, а я згадав трилогію такого собі Сташевського, якось пов’язаного з подіями, під час яких цього Скуратова знесли (можу помилятись в хронології). в одній з книг мав місце наступний діалог (мовою оригiналу):
– В рот я е… Российскую педерацию, оппонировал ему Серёга, вместе со всеми коммуняками.
– Что тебе плохого сделали коммунисты? обижался нотариус. И кстати, не педерацию, а федерацию.
– Ты думаешь, её Федя организовал? Нет, её сделал п…р. А стало быть, педерация. Российская, убедительно говорил Сергей. Вот на общак съедешь, там узнаешь, как арестанты коммунистов любят.
влучне спостереження щодо похождення цієї недокраїни.