Авторка перекладу: Світлана
У Пекіні відбувся військовий парад, який називають наймасштабнішим за весь час як за тривалістю, так і за кількістю особового складу і техніки, що брали в ньому участь. Безперечно, ваговитість і масштаб параду справді вражають, а кожен його акт мав підкреслити нестерпну велич, з одного боку, а з іншого – що стареча деменція дуже часто дає ефект, який можна назвати «грою в солдатики». Старі, що виживають з розуму, повертаються в дитинство, і хтось переходить на памперси і таємні валізи, хтось – на ось таку гру, а деякі – і на те, і на інше одночасно. Мабуть, Сі не минула ця чаша, і він вирішив запиляти найбільш масштабний парад.
Важко сказати, чи затверджував він особисто сценарій цього дійства, але якщо так, то тут можна говорити про внутрішній стан китайського лідера. Чого тільки варта дуже довга сцена крокування підрозділу на кшталт почесної варти, що супроводжується залпами з гармат. Крокують вони явно прусським кроком і невідомо куди й навіщо, але всі присутні довго й нудно спостерігають за тим, як група військових ось так ходить у проходку хвилин 10–15, зате по червоній килимовій доріжці.
Тут варто зауважити, що така тривала і, на перший погляд, абсолютно беззмістовна сцена все-таки мала свої підтексти, які можуть роздивитися тільки уважні глядачі. Насправді дивитися треба було не на те, як злагоджено крокують солдати, бо тут немає нічого особливого. Скажімо, їхні діди, які воювали з Квантунською армією Японської імперії, показували ще більш майстерне володіння пішим пересуванням. Сотні тисяч військових на чолі з Мао Цзедуном також чітко і злагоджено втекли від японців, покриваючи за один перехід до ста кілометрів. Недарма ж цей великий подвиг увійшов у їхню історію як Великий похід.
Насправді дивитися треба було на червону килимову доріжку з кілометр завдовжки та кілька десятків метрів завширшки. Це була шпилька Трумпу, який розстелив червону доріжку перед другом прутіним в Анкориджі. То була жалюгідна подоба того, що показав Сі. На цю доріжку могли б поміститися всі присутні і навіть населення Аляски, а з іншого краю на неї цілком міг би приземлитися Борт № 1 Трумпа. Начебто зовсім дрібний штрих, але просто вдумаймося, що цю доріжку спеціально зробили для такого заходу, і уявімо кількість сил і засобів, витрачених на її виготовлення.
І все для того, щоб ця група військових не тупцювала по каменях чи асфальту площі. Простіше кажучи, потреби в цьому атрибуті не було жодної, крім того, щоб показати ворогам, що ті ганчірки, які вони встеляють для своїх гостей, не йдуть у жодне порівняння з тим, по чому тупцюють звичайні військові НВАК. Але це ще не весь символізм. Ось ця група військових демонструвала свої здібності у стройовій підготовці під гарматні залпи. Судячи з усього, військових у цій «коробці» було близько 200 осіб, і це – не звичне батальйонне шикування, а швидше – та сама почесна варта, просто у складі не однієї, як завжди, а двох рот. А з гарматами – складніше.
На наведеному відео складно точно порахувати, скільки гармат залпували під час проходження цього воїнства, але на око їх виявилося близько пів сотні, а з урахуванням того, що весь час сюжету супроводжувався залпами, яких тільки в цьому відео вдалося нарахувати 28, то просто за «здорово живеш» тільки в цьому шматочку китайці відстріляли майже півтори тисячі пострілів. А це вже був привіт прутіну, який разом з Кімом стояв на трибуні і з заздрістю дивився на те, як люди Сі бездарно витрачають боєкомплект.
(Далі буде)
Біля кожної гармати стояв ящик саме на 28 пострілів, складених вертикально 4*7.