Уперше опубліковано: 13.12.2021
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції
Переклад старих історичних статей ми намагаємося відкривати невеликою передмовою, але тут пропонуємо вважати такою дату першого виходу цього тексту.
13.12.2021
У Фінляндії завжди розуміли, що таке росія, і знали криваві звички цієї тварюки, а тому, будучи під її окупацією, завжди тримали на думці формулу звільнення від гніту цього монстра. Тому коли люди начальника генштабу німецьких сухопутних військ доставили дідуся Леніна та його червоних соратників, а заразом – і скарбницю «на революції» від дядечка Еріха до Швеції, фіни погодилися прийняти цю бригаду і провести таємними стежками аж до Пітера. А самого дідуся Леніна зберегли в цілості й безпеці, поки оперативники Тимчасового уряду намагалися знешкодити це шпигунське угруповання.
І треба зауважити, що, перебуваючи у фінському Разліві, Ленін справді був у безпеці, бо фіни охороняли його не за страх, а за совість. Їм було зрозуміло, що відчалити від імперії можна в той момент, коли та битиметься в корчах і харкатиме кров’ю, а цей лисий вірус був найкращою кандидатурою для того, щоб влаштувати це росії в найкращому вигляді. Тому коли настав час Леніну перебиратися в Пітер, його туди могли б понести на руках, якби цього вимагали обставини, і навіть не роздумуючи.
Але такого екстриму не знадобилося, бо дідусь ще жваво перебирав власними короткими ніжками, і достатньо було лише забезпечити його охороною. Фіни її й забезпечили аж до захоплення більшовиками влади. У більшовицькій історіографії цей епізод відзначено лише кількома штрихами, мовляв, жив товариш Ленін у курені, а потім його в Пітер супроводжував фінський робітник, де й охороняв його на конспіративній квартирі.
Нікому навіть на думку не спадало запитати про те, як у глухому селі, а точніше – за його околицею і в курені, опинився той самий фінський робітник і як цей робітник зміг «охороняти Леніна». Адже якби це був місцевий селянин, усе було б красивіше та зрозуміліше, але ні. Саме робітник звідкись приїхав у глушину і гайда охороняти Ілліча.
Але всі, хто знайомий зі статутом караульної варти, знає про те, що будь-який пост, а охорона ленінської халабуди, як не крути – пост, повинен здійснюватися трьома вартовими на добу, які змінюються через дві години. Це тому, що якщо справді треба охороняти пост і робити це пильно, то дві години – це максимум, за який вартовий може забезпечити пильність. Потім його треба міняти. Звісно, можна тримати на посту й довше, але тоді треба вибирати щось із двох одне: або шашечки, або їхати.
І от замість одного фінського робітника ми отримуємо як мінімум трьох або й більше. Адже в такому разі повинен бути розвідний або начальник караулу, який проводитиме зміну караулу і в разі нападу на пост – забезпечувати його охорону та оборону всім особовим складом караулу. Це до того, що в Разліві дідуся охороняло з десятеро «фінських робітників», не менше.
А потім було організовано операцію з переходу в Пітер. Це ще складніша операція, якщо треба доставити цінний і крихкий вантаж, бо, крім безпосередньої охорони тіла, повинні бути люди, які йдуть попереду і перевіряють безпеку проходу, прикривають тил і так далі. Далеко не потрібно ходити, а просто подивитися на кортеж янелоха. Технічно це виконано інакше, але принцип – той самий. Тоді виникає запитання про те, що ж це за угруповання таке і чому дідусь Ленін довіряв власну безпеку не російським охоронцям, а фінським? І згодом його безпеку забезпечували латиські стрілки. Може виникнути запитання: чому немає докладних описів саме цих аспектів? А йшлося ж безпосередньо про шкурку Ілліча.
Але якщо на все це подивитися з точки зору розуміння того, хто такий Ленін і для чого німці його закинули в імперію, то все стає на своє місце. Тим самим фінам було зрозуміло, що ось зараз відкривається вікно можливостей здобуття незалежності без бійки і кровопролиття. Тому, забезпечуючи безпеку Леніна, фіни виборювали свою незалежність і майбутню державність. Такий приз був вартий усіх докладених зусиль, масштаб яких досі до ладу не описано.
(Далі буде)