Між іншим, саме ця колаборація фінів та латишів із товаришем Леніним дуже показова, але не знайшла свого відображення в історіографії, утім, зрозуміло чому. Справа в тому, що і фіни, і латиші чудово розуміли, з якою поганню вони мають справу. Це випливає з того, що, здобувши незалежність, вони майже повністю придушили своїх «червоних», і коли згодом спалахнула війна, вони особливо й не роздумували, на чиєму боці їм воювати.
Тобто там і близько не було «класової солідарності», а був холодний розрахунок на те, що більшовики викличуть гігантські потрясіння в імперії, під шум яких можна звідти вийти по-англійськи, не прощаючись і не грюкаючи дверима. І ось усе це, хай і без подробиць, більшовики описують у позитивному аспекті, проте українські націоналісти робили те ж саме, і коли у 1941 році Вермахт ступив на нашу землю, вони теж чудово розуміли, яке це зло, але підтримали німців у боротьбі з набагато страшнішою чумою – більшовизмом.
Та зрозуміло, що це – інше, і оцінки перевернулися на прямо протилежні. Однак результатом дій фінів, які безпечно доставили до Пітера смертельну бацилу на прізвисько «Ленін», став один із перших декретів більшовиків. Ось його повний текст з іменами підписантів.
«Декрет о государственной независимости Финляндии
18(31) декабря 1917 г.
В ответ на обращение финляндского правительства о признании независимости Финляндской Республики Совет Народных Комиссаров, в полном согласии с принципами права наций на самоопределение, постановляет:
Войти в Центральный Исполнительный Комитет с предложением:
а) признать государственную независимость Финляндской Республики и
б) организовать, по соглашению с финляндским правительством, особую комиссию из представителей обеих сторон для разработки тех практических мероприятий, которые вытекают из отделения Финляндии от России.
Председатель Совета Народных Комиссаров В.Ульянов (Ленин).
Народные комиссары: И.Штейнберг. Карелин. Сталин.
Управляющий делами Совета Народных Комиссаров Бонч-Бруевич.
Секретарь Совета Народных Комиссаров Н.Горбунов».
Ми недарма навели повний текст цього декрету, бо видно, що його справді прийняли одним із перших, адже перед ним були декрети, які стверджували нову владу та її нову структуру, а ось саме декрет і саме такого міжнародно-правового характеру був узагалі першим. Крім того, в перші дні радянської влади видавалося безліч документів дивного змісту, які згодом зійшли нанівець. Ідеться про звернення до кого завгодно. Їх справді було дуже багато, набагато більше, ніж декретів.
Між іншим, до цього декрету було прийнято безліч інших документів, і, зокрема, рівно за 10 днів до нього – 8(21).12.1917 – було прийнято дуже промовистий документ під назвою «Воззвание к украинским рабочим, солдатам, крестьянам, ко всему украинскому народу».
Що характерно, окрім звичайних більшовицьких закликів, у тексті звернення є й такі слова: «Братья-украинцы! Вас уверяют, будто мы выступаем против самоопределения Украины. Это – ложь. Ни на минуту не помышляем мы покушаться на права Украины. Революционный пролетариат один только заинтересован в том, чтобы за всеми нациями было обеспечено право на самоопределение, вплоть до отделения». Звідси виникає питання до Вови путіна: якщо він так сякається і тре сльози, ридаючи по совку, він взагалі читав першоджерела?
Це звернення написано від імені вождя світового пролетаріату. Навіть у самій назві документа він звертається до українського народу, якого Вова путін не бачить. А в тексті документа, одного з перших, виданих за радянської влади, чітко написано про те, що дідусь Ленін не ставить під сумнів право українців на самовизначення. Тобто дідусь Ленін визнає це право, а не дарує його яко цар. Але цього невіглас путін не знає і розповідає, що немає України й не було ніколи. Звідси випливає ще одне запитання, прямо за Фаїною Раневською: «Вово, як же так, слова немає, а ж * па є?»
(Далі буде)