Війна в повітрі почалася якраз в ідеальний для початку цієї операції час. Причому почалася вона з масованих бомбардувань, які виконав RAF по портах Гавр, Булонь, Дюнкерк і Кіль, де якраз і було зосереджено гігантську кількість плавзасобів, які німецьке командування мобілізувало з усього північного узбережжя Франції, Бельгії, Нідерландів і Данії для перекидання десанту через Ла-Манш. Якщо зовсім просто – англійці почали бомбити скупчення суден у цих місцях, а Люфтваффе намагався їх відбити і не зміг цього зробити. Ціною величезних втрат RAF таки вдалося знищити більшу частину цього флоту, що й запобігло реалізації цієї операції, і звісно ж, у ході цієї гігантської бійки Люфтваффе теж зазнав втрат, на які ніхто не розраховував. Таким чином Рейх втратив основну частину свого плавскладу, запланованого під десантну операцію, і плюс до того, спалив частину авіації, яка мала його прикрити, з чим не впоралася.
Але як видно з відповідних книг, Суворову нічого не було відомо ні про заходи із забезпечення плавзасобами майбутнього десанту, ні про місця, де відбувалося його зосередження, ні про причини повітряної битви, яка отримала ту саму гучну назву «Битва за Британію». Сумнівно, що розвідник і аналітик нічого не чув про цей величезний шматок історії війни, і залишається припустити, що він його просто викинув, щоб натягнути свою сову на глобус. І, як виявилося, для того були свої причини.
Крім того, знаменита епопея з евакуацією військ із Дюнкерка, хоч і була важливою сторінкою історії війни, але в ній найціннішим виявилося своєчасне відведення британської авіації з континенту на домашні аеродроми. Британському командуванню вдалося максимально зберегти літаки і головне – льотчиків, для головної бійки, описаної вище.
У підсумку, без досягнення безумовного панування в повітрі не було можливості ефективно протистояти Королівському флоту, бо власні Кригсмаріне були на стадії становлення, і навіть те, що було, англійці добряче пошматували в бійці за Норвегію. І ось у момент найвищої напруги повітряних боїв англійці роблять відчайдушний, але, як виявилося – рятівний крок. Вони здійснюють перший наліт бомбардувальників на Берлін. Що вони там уже розбомбили – не важливо, а важливо те, що Гітлер постійно підганяв Герінга з виконанням його обіцянки розправитися з британською авіацією, і той казав, що з нею от-от буде покінчено і що потрібно зробити останнє зусилля для досягнення мети.
Крім того, демарш британської авіації, коли на вулиці Берліна вперше почали падати бомби, викликав напад люті у Гітлера, і спрацювала його рефлексія, яка неодноразово губила чудові плани і руйнувала виграшні ситуації. Гітлер наказав рознести Лондон у відповідь на це бомбардування. Герінгу нічого не залишалося, як перенести напрямки основного удару своєї авіації з інфраструктури ВПС противника на Лондон.
А Лондон мав досить непогану систему ППО, і там Люфтваффе зазнав додаткових втрат. Упродовж доби 15 вересня Люфтваффе втратив 60 літаків, і ці втрати росли, як снігова куля, тож у результаті противага британському флоту перестала існувати, навіть не зіткнувшись із ним. Саме тому, а також через те, що не вдалося прикрити засоби десантування, довелося давати загальний «відбій» усієї операції, яка вже була повністю готовою до початку.
А це свідчить про те, що влітку 1940 року Гітлер справді планував воювати з Великою Британією на її землі, але початкова фаза операції так і не змогла вийти на рівень, коли можна було запускати її десантну фазу. І це означає також, що Гітлер цим не відволікав уваги Сталіна, а діяв відповідно до обставин. Із Британією не вдалося, і Гітлер готовий був відкласти цей захід до наступного літа, але в Берлін приїхав Славік Молотов і не залишив Гітлеру вибору.
Про те, що британську операцію було відкладено і у пріоритет вийшла східна операція, знали всі, в тому числі Черчілль і Сталін. Жодних таємниць ні для кого не було. Просто Сталін грав ризиковано, щоб зірвати весь банк, але німецька армія виявилася грамотнішою та більше підготовленою, ніж очікував Сталін, і замість того щоб дати привід для рішучого контрнаступу, дала по перше число так, що червоноармійці стали арміями здаватися в полон або драпати, як спринтери.
А от за Суворовим, Сталін був генієм і план нападу на Німеччину був чудовим, просто Гітлер вдарив трохи раніше… Цей висновок виглядає як прихований гімн Сталіну у виконанні Суворова. А найсмішніше у всій це жахливій історії, яку виклав розвідник-утікач, те, що з самого початку план «Барбаросса» в частині початку його наступальної фази було розраховано на середину квітня 1941 року, або на момент закінчення весняного бездоріжжя. Але терміновий похід у Югославію змусив Гітлера кинути туди частину військ, призначених для «Барбаросси».
Звідси випливає, що Сталін мав два ідеальні моменти для першого удару: весна-літо 1940 року, коли практично всі збройні сили Німеччини перебували плюс-мінус біля Ла-Маншу, і другий – квітень-травень 1941 року, коли частину військ Вермахту було відтягнуто на Балкани. Сталін не міг цього не знати, але не вдарив ні в першому, ні в другому випадку, а це означає, що йому не потрібна була ситуація, в якій саме він завдає першого удару. Йому потрібен був удар Німеччини. І це означає, що плану «Гроза», про який так старанно розповідав Суворов, не було в принципі. Початкова фаза війни, а саме вторгнення Німеччини, мало купіруватися старими оборонними планами, а в тих самих конвертах, які довелося палити через непотрібність, був план не ініціативного наступу, а контрнаступу, і тоді зрозуміло, чому його дата була відкритою. Все залежало від того, як ударить Гітлер. Ця версія пояснює практично всі ті дивацтва, які було обійдено увагою вказаних вище товаришів. Причому без містики, везіння та іншої нісенітниці.
Виглядає непогано. Хотілося б почути аналіз (критику в позитивному сенсі) тих, хто цим питанням займається. В ідеалі самого В. Суворова. Але чи то можливо? Якби Автор міг вийти на листування з Суворовим і отримати його відповідь – це був би надзвичайно цікавий розвиток подій.
Думаю, Суворов не в том статусе (слегка “забронзовел” по-своему) и не в том возрасте, чтобы активно искать правду и ДОрасследовать исторические факты.
Ему и так живётся спокойно и он не намерен собственноручно подкапывать тот пъедестал, который он годами возводил, живя в Британии и издавая свои книги.🤷
Не скажу, что всё его творчество – сплошной вымысел, ОДНАКО субъективности у него хватает.
Чтобы быть непредвзятым историком нужно изучать архивы, годами копаться в докуменах и потратить на всё это немало времени, сил и средств👆
А жить, и желательно сытно, хочется здесь и сейчас.
Вот и вышло то, что события излагались Суворовым слегка, так сказать, однобоко.
Так киношники снимают свои исторические фильмы и сериалы и честно пишут: “По мотивам”…
То есть сюжет, изложенный так, как видит его автор (сценария или книги).
“Три мушкетёра” – это не исторический роман, а приключенческая беллетристика. Так же и фильмы.
Вот у Суворова вышло подобного рода чтиво.
ЗАТО читателям “зашло”. Тиражи книг – хорошие.
Как и задумывалось изначально…
Хотя, про внутреннюю “кухню” КГБ СССР и лагеря он написал интересно, не скрою.
Будь ласка нагадайте, де він писав про внутрішню кухню КДБ? Він працював у ГРУ.
Прошу пардона, для меня – они все одним миром мазаны, что КГБ, что ГРУ, что НКВД…
Мысли были о Суворове.
єдина книга суворова, яка коштує читання – Inside Soviet Military Intelligence. все інше – макулатура.
Мітр — не “коштує читання”, а “не варте читання”.
Перепрошую, але даже груба помилка. “Коштувати” та “бути вартим” не синонiми, хоча на рашен перекладаються однаково “стоить”.
“не стоит чтения” — “не варте читання”, або “не варто читати”.
Коштувати, це “стоить” в сенсi грошей, або матерiальних збиткiв.
ок
Про пацюків – це мітру
Єжелі когда человєк подиметься разумом вгору вище од лаврської колокольні да глянет оттудова на людей … пацюки, пардон, криси!
Мітру. Скажу іще раз. Цінність Суворова в тому, що тема початку війни в такому ракурсі введена в (науковий?) оббіг в таких масштабах. Він міг помилятися скільки і в чому завгодно, але навколо закрутилася дискусія, яка зупинила потік московитьської брехні, на яку Захід зів’яло реагував.
На листування не вийду. Після того, як він зробив серію ганебних інтервʼю Гордону, ця тема закрита назавжди.
Факт будь якого співробітництва, або контакту із зеленим в той час-є 100%м маркером, що з Суворовим щось не так.
+
Все це нагадує старе твердження, що колишніх агентів КДБ, ГРУ (потрібне підкреслити) не буває, бувають або чинні, або мертві. І тому листування звелося би до викручування як вуж на пательні, як оце демонструє ту пан alex.
> колишніх агентів КДБ, ГРУ (потрібне підкреслити) не буває, бувають або чинні, або мертві.
Принаймні, публічних.
І от, 2018 року в тій-таки Великій Британії сталася подія, яка хоч і вказала, що сракорукість кацапів з часів совка зросла (бо зменшилася база для паразитування на чужому людському й інтелектуальному ресурсі), але підтвердила наведене вище правило. І тут з новою силою мало би постати питання, то що ж воно таке цей Владімір Рєзун, в тій же країні?
А відповідь може бути дуже простою. Так, 1985 рокк в совку починається “пєрєстройка”, одним з елементів якої була “ґласность”. Виникає нова реальність, з новими можливостями доступу до інформації, й новими можливостями публічно ділитися знахідками. Наявний совковий підхід до фальсифікування історії втрачає дієвість. Здавалося би, фальсифікувати стане неможливо… Але стоп! Існує ще одне правило одного видатного кацапського сифілітика – якщо знищити якесь небажане явище неможливо, треба його організувати й очолити. І от з’являється цей фігурант, під псевдонімом “Віктор Суворов” (який наганяє “авторитетності” в питаннях військової стратегії, принаймні, для кацапів), і 1988 року видає свою нібито “викривальну” версію історії, яка намагається відбілити “сілу рускава аружія і ґєній рускіх палкаводцев” настільки, наскільки це можливо в цій новій реальності.
Тому, пане kubis, не помилявся він. Він брехав.
“Йому потрібен був удар Німеччини. І це означає, що плану «Гроза», про який так старанно розповідав Суворов, не було в принципі” – дуже не переконливо, від слова “зовсім”. Умоглядні висновки, притягнуті за вуха.
Знову переходимо у дуже сумнівні розуміння ситуації. Якщо сталін не був ідіотом, а він ним думаю не був, то по розгортанню німецьких військ біля кордонів можна було вирахувати напрямки наступу та головного удару. Потім виходячи з напрямків підготувати контрудари, які б підрізали фланги наступаючих, створюючи котли з наступним знищенням ворога. Але таких планів наскільки мені відомо не було, були плани захоплення румунської Плоєшті і ще дечого, але планів підрізання флангів та знищення ворога не було. Таким чином все це ставить під сумнвів сталінський план щодо провокування нападу з наступним визволенням Європи, що до речі стикується з “Визволителем” Суворова.До речі у такому випадку у підрозділах рівня округу-фронту мали бути спостерігачі-координатори з ГШ, щоб швидко реагувати за динамічною обстановкою. Але їх не було.
Далі дії самого Йосі, який сидів і мовчав дуже багато часу, а потім здійснив пропагандонський висер ” Про братів та сестер моїх” що теж не лягає у канву вашої версії.
Вообще-то основной целью Суворова было доказать, что совок агрессор, а не жертва. И ему это удалось. Тиражи и авторитет говорят сами за себя. Цепляться к тому, что он якобы по мнению автора поста, не правильно трактовал “Битву за Англию”, по меньшей мере странно.
безумовно срср був агресором, якого створили сша для придушення європейського конкурента.
Що ми зараз і спостерігаємо. Є один твір ( назву якого і автора не назву, бо однозначно адмін заблокує), в якому детально описана роль США в так званій громадянській війні і створенні Червоної Армії. Як і в подальшій “індустріалізації” і “колективізації” і власне створенні СРСР. На тлі цього твору дії нинішньої влади США виглядають досить логічними і послідовними.
P.S.
До речі, США визнали СРСР в 1933 році …, коли Президентом був сакральний Рузвельт.
Чудовий коментар, справді. Але мені довелось дещо почитати в російських альтернативщиків. Так ось, начебто все, що Ви пишете, було. Тільки потужність німецьких дій виявилася набагато більшою. Це як ти виставляєш руку, щоб відбити руку супротивника, а він вдарив ногою. Десь так.
Намагання заманити німців у пастку і перейти у контрнаступ з подальшим “визволенням” Європи ніяк не протирічить планам захоплення всієї Європи і світу. Це давня мрія комуняк.
> Але таких планів наскільки мені відомо не було,
Наскільки багато взагалі Вам відомо?
мало хто звертає увагу на те, що військове керівництво нацгерманії дуже добре спланувало повітряну компанію проти гртбртн. їх стратегією було – повне придушення ввс гртбртн за рахунок виснаження системи підготовки пілотів, яке було вузьким місцем. з іншої сторони, на виснаження економіки працював підводний флот нацгерманії, який робив дуже сумно всім англійцям. зламом у стратегії знищення авіації гртбртн стало емоційне рішення фюрера на перенесення зусиль люфтваффе з аеродромів та споріднених цілей на бомбардування міст. в подальшому це призвело до поразки.
На підтримку версії Автора. Всі обставини і події Битви за Британію і підготовку Гітлера до форсування протоки докладно викладені самим Черчілем в його книзі “Друга світова війні”. Книга була видана навіть в совку, під кінець його існування. В скороченому в 2 рази вигляді! І з неї робиться очевидний вивід: битва формально закінчилась в ніччю. Ніхто нікого не розгромив. Але фактично для Британії це була перемога а для Німеччини поразка. Перша значуща, що вплинула на подальший хід війни. І не врахувати таку подію можна тільки якщо хочеш свідомо її замовчати.
Дяккую шановному Автору за цікаві статті!