Незвичний погляд. Про зміни у мові

Авторка: Світлана

Ідея цієї статті виникла з одного з коментарів до статті про фемінітиви: «Мова – це складна система і втішно усвідомлювати, що Українська – жива мова і, як будь-який живий організм, еволюціонує, розвивається, змінюється на потреби сьогоденню. Інакше це було б як з латиною… Проте, хотів би зауважити, що зміни до правопису не завжди продовжують жити в мові, як повсякденній, так і офіційній. Прикладом можуть слугувати прийняті ще за моєї молодості нові норми правопису, у яких стало вважатись правильним відмінювання іншомовних слів, які закінчуються на -о: «прийшов у пальті», «приїхав на метрі», і т.і. Такі зміни просто не прижилися і зараз важко уявити, що хтось скаже «станція метри», «магазин пальтів», «був у кіні», «охолодив ситру». Так і з фемінітивами: час покаже, що приживеться, а що ні. Бо Українська – це жива мова, попри все».

Автор коментаря цілком слушно вказав, що українська мова розвивається, як і кожна жива мова, і час покаже, що саме приживеться в мові, а що – ні. І хочу простежити втілення цієї тези на прикладі згаданих автором невідмінюваних слів. 

Для мови, яка має сім відмінків і ділить іменники на три роди, невідмінюване слово є незвичним, і в ході його вживання ми будемо намагатися підігнати його під найбільш відповідний йому рід і систему відмінювання. В сучасній мові слова, наведені автором коментаря, мають середній рід, бо закінчуються на -О. Щодо їх відмінювання Український правопис каже, що не відмінюються деякі іменники іншомовного походження на -о: маестро, метро, радіо, ретро, кімоно…; за традицією відмінюємо вино, пальто, ситро.

Слово «пальто» саме так і вживають, як навів коментатор: «прийшов у пальті». Щодо називання магазину, то правильним буде сполучення «магазин пальт», але якщо слово коротке, то хочеться додати ще один склад, бо така мовна модель існує (або з -ІВ, або без нього): хлопців, грузинів, вірмен/вірменів, циган, чобіт. Навіть коли це проти правил (бо закінчення -ІВ вживається до іменників чоловічого роду, а не жіночого), в усному мовленні такий склад додають, бо так, можливо легше вимовляти: «запалення легенів», «ящик консервів», хоча «легеня», «консерва» – іменники жіночого роду, тому правильно «запалення легень», «ящик консерв». Щодо «ситра», то воно відмінюється як іменник середнього роду (наприклад, «відро»). За таким зразком можна прогнозувати й відмінювання слова «метро». А щодо слова «кіно», то воно в розмовному спілкуванні відмінюється за зразком, наприклад, слова «вікно». Згадайте у фільмі: «Кина не будет».

Хочу навести ще один приклад з російської мови – слово «кофе». У нього дві проблеми: перша – слово не відмінюється, а це незручно. Друга проблема – слово закінчується на -Е, а треба його вживати як іменник чоловічого роду: «чёрный кофе». Тому в розмовному вжитку до нього додали приголосний і зробили іменником чоловічого роду «кофий, кофей» з наголосом і на першому, і на другому складі, а відповідно до цього почали відмінювати. Приклад вживання цього слова навів Володимир Даль у збірнику «Пословицы русского народа»: «Чай, кофей не по нутру; была бы водка поутру» (це той випадок, коли ілюстрація не менш цікава, ніж слово).

Наступне пристосування невідмінюваного слова до системи нашої мови – це отримати свій рід, бо як сказати, наприклад, про Сочі: гарні, гарний чи гарне? Кінцевий голосний -І у слові «Сочі» просить множини – «гарні Сочі». Але за правилом, у незмінюваних словах рід визначається за більш загальним (родовим) словом. І шановний Anti-Colorados пише про «шумный Сочи» (назвемо це так), тому що в російській мові Сочі – це «город», а я перекладаю як «шумне Сочі», бо в українській мові це «місто».

Ускладнюємо пошук. У мові є слова, складені з кількох букв або звуків. Як відмінюються вони і якого вони роду? Якщо це буквене утворення, воно вимовляється за назвами букв: ПТУ (Пе-Те-У), СТО (Ес-Те-О). Такі слова не відмінюються, а рід у них визначається за опорним словом, перша літера якого увійшла до цього скорочення: ПТУ –«училище», СТО – «станція».

Трохи складніша ситуація зі скороченнями, які складено зі звуків, бо вони вимовляються як цілком собі звичне слово, отже, набувають такого роду і такого відмінювання, як подібні до них слова. І інтрига полягає в тому, що це може не відповідати тому слову, яке стало «опорою» конструкції.

Найвідоміший приклад, який із розмовного варіанта увійшов у загальний вжиток, – це слово «ЖЕК». Воно відмінюється як слово чоловічого роду (наприклад, крок), хоча «розшифровується» як «житлово-експлуатаційна контора» (тобто повинно бути словом жіночого роду). Але ми його відмінюємо як «крок»: від ЖЕКу, з ЖЕКом. 

Складна доля у скорочення, яке позначає заклад, де здобувають вищу освіту. Перевіримо: з російської мови в нашу прийшло скорочення чоловічого роду ВУЗ (і навіть малими літерами – вуз) на позначення «высшего учебного заведения». Але в українській мові нема слова «учба», а є «навчання», тому заклад повинен бути не учбовий (бо це калька з російської мови), а навчальний. І літера У на автомобілях автошкіл теж була привітом з російської мови, бо машина була «учебная» (зараз цілком слушно ставлять літеру Н). В українській мові утворили скорочення «ВНЗ» від словосполучення «вищий навчальний заклад». Це скорочення стало іменником чоловічого роду, і в ньому рід збігається з опорним словом «заклад» – теж чоловічого роду, але воно не відмінюється, тому що є буквеним (читаємо: Ве-Ен-Зе).

Зараз на заміну ВНЗ вживаються інші два скорочення, і на мою думку, кожне з них по-своєму доцільне. В офіційних документах вживається скорочення «ЗВО» – заклад вищої освіти. Це скорочення є звуковим, але навряд чи воно буде відмінюватись, тому що при зміні останньої літери О буде важко його впізнавати. У словниках цього слова ще нема, але за логікою мови, це слово повинно мати чоловічий рід (за словом «заклад»), тим більше що іменники чоловічого роду з кінцевим -О в українській мові є (батько, Петро). Якщо хтось чув вживання цього слова або пояснення від фахівців, поділіться в коментарях. Чому я вважаю це скорочення (а особливо – його повний варіант) зручним? Тому що воно аналогічне іменуванням інших закладів – культури, освіти, охорони здоров’я. Крім того, всі заклади системи освіти стали називатися за однаковою схемою, тому їх можна перерахувати так: «заклади дошкільної, загальної середньої, професійної, передвищої та вищої освіти». Бо раніше це були ДНЗ, ЗОЗ, ПТУ, ВНЗ та їх комбінації. Наведене упорядкування – велике полегшення для тих, хто змушений писати і читати тексти з «гірляндами» назв закладів. 

Інше скорочення – виш, утворене від «вища школа», зафіксовано у Словнику української мови з прикладами, датованими 1957 роком. Тобто це скорочення зараз повернулося у вжиток – там, де можна не наводити офіційний термін «ЗВО». Скорочення «виш» зручне тим, що воно відмінюється і навіть пишеться малими літерами (як у російській мові «вуз»). І хоча воно утворилося від слова жіночого роду «школа», але закінчується на приголосний і тому відмінюється, наприклад, як «комиш».

Чи є подібні приклади, які зараз у всіх на слуху? Так. Перевірмо себе. Коли ми читаємо про операції ГУР, що швидше спадає на думку: ГУР провів чи ГУР провело? І операція за участю ГУР чи ГУРу? Тут опорне слово середнього роду (Головне розвідувальне управління), а рід логічніше вжити чоловічий, бо ГУР закінчується на приголосний (як слово «мур»). І його «хочеться» відмінювати, бо чому б і ні? ГУРу, ГУРом і так далі. Напевно, в розмовній комунікації такий варіант уже прижився. В офіційній – можливо, ще ні. Така сама доля в інших назв, які закінчуються на приголосний (наприклад, міністерств або інших установ): МОЗ – МОЗу, МОН – МОНу, Мін’юст – Мін’юсту (у всіх словах родове слово – «міністерство»). На сайті Міністерства охорони здоров’я, наприклад, помітно, що скорочення «МОЗ» не відмінюється (тобто варіант «МОЗу» не вживається) і має середній рід: «МОЗ провело стратегічні сесії для підготовки системи охорони здоров’я до вступу України в ЄС»; «У рамках співпраці МОЗ і C3Medical в Україну надійшла перша партія телемедичного обладнання».

Отака історія на сьогодні. Так, мова розвивається, і за цими процесами справді цікаво спостерігати.