Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Упродовж дня почало складатися відчуття, що ЗСУ таки всерйоз взялися за тили противника так, щоб системно валити логістику окупаційних військ. Причому якщо мати на увазі саме військові транспортні артерії, то насамперед ідеться про залізницю. Часто доводиться читати чи слухати про те, що саме радянські військові доктрини, а може й царські, було заточено під постачання саме за допомогою залізниць. І подається це як якась особливість. Але насправді такий вид логістики – не російська особливість.
Через те що війна вимагає величезної кількості різноманітних ресурсів, то їх перекидання завжди мало відрізнятися швидкістю і «вантажопідйомністю». Два ці чинники передбачають використання морського транспорту там, де є узбережжя морів, і залізницю там, де їх немає. Простіше кажучи, континентальний театр бойових дій буде спиратися на залізницю, і зумовлено це тим, що сухопутний вантажопідйомний транспорт спочатку використовував можливості залізниці хоча б просто тому, що автомобільна логістика з’явилася набагато пізніше.
Початкова фаза Другої світової війни у виконанні Вермахту виглядала як залізниця плюс гужовий транспорт, і лише згодом вантажні автомобілі, переважно французькі, стали витісняти коней. Будь-хто, взявшись розглядати фотографії колон Вермахту цього періоду, виявить гужові обози вперемішку з бронетехнікою.
Тож нічого дивного в тому, що удари завдаються саме по тих магістралях, які підходять до прифронтових локацій з боку москви або Уралу, де розташовано більшу частину підприємств ВПК, і які стали цілями постійних атак ЗСУ. Це при тому, що противник мобілізував усі свої наявні сили ППО для прикриття військових заводів, аеродромів та іншого. Вузлові станції залишилися без прикриття, і на цьому ворога піймали.
Але залізниця в сучасному світі являє собою лише ланку у всій транспортній системі країни. Проблеми в одному сегменті транспортного комплексу неминуче відбиваються на іншому, бо відбувається перерозподіл потужностей. І в цьому сенсі покладений Аерофлот додає динаміки всьому процесу. Але те, як було виведено з ладу найбільшого комерційного перевізника на болотах, виявилося настільки ефективним, що процес пішов далі. Станом на ранок стало відомо про те, що пішли масові збої системи держпослуг противника. І через якийсь час пройшло повідомлення про те, що лягла й пошта.
Усе це, разом узяте, несе хаос у внутрішню систему функціонування держави, і, мабуть, щось подібне буде і завтра, і післязавтра. Ну, а на прифронтовому рівні також відбувається саме це. Так, стало відомо, що завдяки отриманим розвідданим ВСУ точно встановили автозаправки в Курській області противника, де заправляється ворожа техніка, і тепер ці заправки горять, хай і не синім, але все ж таки – полум’ям. І такі дії чітко вписуються в загальну картину руйнування логістики ворога.
Але сказати, що противник нічого не робить, все ж таки не можна. Згідно з заголовним скріншотом, противник ввів у бій стратегічні резерви. На користь ППО тепер працюють не лише окремі попи, які читають «сильні молитви», а тепер використовується і особливий передзвін дзвонів. Ми могли б порекомендувати лаптям ще один варіант, чим би можна було подзвеніти з тією ж самою метою, але формат ресурсу цього рішуче не дозволяє.