Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зараз на Близькому Сході розгортаються жорсткі й багато в чому – показові події, які можуть обернутися чим завгодно просто тому, що не спрацьовують механізми, які були покликані тримати будь-який розвиток подій у передбачуваному руслі. Власне, звернути увагу на цей вузол змусили міркування відомого ізраїльського коментатора про те, що Саудівська Аравія потрапила у вкрай важку ситуацію, а «близькосхідне НАТО», або військовий союз Аравії, Пакистану і Туреччини, ні кує, ні меле. Це зрозуміло, що Ізраїль із Туреччиною на ножах, і, напевно, звідти все виглядає саме в такому світлі, але ми пропонуємо незвичний погляд на те, що активно коментує світова преса, і почнемо з того самого близькосхідного НАТО.
Ситуація ця показова з кількох сторін. Як було сказано вище, Аравія звернулася до Штатів по військову допомогу, і Додік прокотив дорогих союзників, незважаючи на те, що йому самому, його синкам і зятьку там надавали королівський прийом і засипали дорогими подарунками та сувенірами. Але, як ми пам’ятаємо, Додік сам звертався до Аравії по допомогу під час активної фази військового протистояння з Іраном, і та – вмила руки і навіть заборонила використовувати своє небо та військові бази для завдання ударів по бородатих. І тепер ситуація повернулася просто дзеркально. Це при тому, що Аравія сама перебуває в екзистенційному арабсько-перському клінчі.
З іншого боку, як би там не було, але найімовірніше, жоден президент США, який був біля керма влади за останні пів століття, не наважився б так відверто кинути одного з головних своїх союзників і найбільшого покупця американської зброї та взагалі всього, включаючи обладнання для видобутку, транспортування та переробки нафти. Так чи інакше, Штати вписалися б за Аравію, адже інакше який сенс в американських військових базах на її території? Але Додік – не інші президенти, і він це постійно підкреслює. Він практично не приховує того, що вважає себе президентом-кидалом, і впивається цим станом справ.
А щодо Пакистану і Туреччини, то ізраїльські оглядачі відразу і без натяків змішують біле з теплим і видають це за якийсь ексклюзивний торт. Таке може нести тупий кінь Лавров або ж особливо обдарований міністр фінансів США, але ізраїльським журналістам, безперечно, відомо, що НАТО з самого початку створювалося як оборонний союз і таким залишається досі.
Тобто в основоположному документі, хай і не гранично чітко, але все ж таки розписано дії учасників у разі нападу ззовні на одного з них. У цьому випадку бойові дії розпочала сама Аравія. Тобто на неї ніхто не нападав, і, швидше за все, військовий союз було створено саме для оборони, а не для агресії. Інша річ, що розв’язана Аравією війна пішла не за планом, але це не зачіпає зобов’язань вказаних країн, якщо їх розписано за принципами НАТО.
Між іншим, саме такий характер Альянсу, а точніше – повне нерозуміння Додіком його сенсу, і викликав у Додіка бурхливу істерику та звинувачення на адресу союзників. Іран не нападав на США хоча б тому, що Штати розташовано з іншого боку земного глобуса, і тому оборонні механізми не мають жодного відношення до агресивних дій одного з його членів. Тобто війна з Іраном не торкнулася оборонних механізмів НАТО, і дивно, що Додіку вистачає нахабства дорікати союзникам за те, що ті не виявили бажання брати участь у його агресії.
(Далі буде)