Автор: anti-colorados
Щось мені підказує, що така агентурна мережа вже досить щільна, і головне – не засвітити її елементи до потрібного моменту. А далі – справа техніки. Проходить первинна інформація, одразу перевіряється ще раз кількома іншими агентурними і технічними каналами, і якщо всі вони надають підтвердження – задіюються потрібні засоби ураження, і – «пожалуйте бриться». Так, це – непроста схема, але вона дає можливість зачепитися за інформаційну ниточку найпростіше тому, що є велика кількість носіїв інформації.
Але в цьому випадку вдалося приспати генерала в місці його ночівлі. Принаймні, саме так це описав Мадяр. А якщо так, то про це місце знало набагато менше людей, ніж у варіанті «нарада». Підозрюю, що такі діячі мають певну схему ночівлі і не зупиняються в одному й тому самому місці дві ночі поспіль. Якщо хтось таке робить, то, напевно, у нього є якесь потужне страхування і плюс до того – невиліковна та прогресуюча хвороба. Але стандартно таке місце буде ховатися максимально, а коло посвячених осіб взагалі буде вузьким. Витік із цього кола – великий успіх. І тут неважливо, хтось фізично видав цю інформацію чи поставив GPS-трекер, головне – результат, і він – очевидний.
З усього цього робиться висновок про те, що витоки пішли з кола перевірених осіб, яких не змогли вирахувати ні власні засоби контррозвідки, ні конторські. А це свідчить про глибину проникнення або рівень «пілотажу» нашої розвідки. І другий момент – частота подібних інцидентів. Вона помітно зростає, і все це разом вказує на те, що розвідувальні органи України користуються дедалі сприятливішим «ґрунтом» усередині окупаційної армії, що дає змогу підвищувати ефективність ліквідації таких діячів.
Значить, лапті там втомилися і зневірилися і в тій самій уже всім набридлій перемозі, і в тому, що вони роблять щось потрібне. В результаті дедалі більше людей стають відкритими для вербування. І якщо тенденція збережеться, а ніхто не бачить причин, чому б це змінилося, то далі буде тільки гірше. Це були узагальнення цілої низки ворожих постів, але щоб усе це не виглядало моїми власними домислами, пропоную почитати те, що пише їхнє «перевірене» джерело, що завжди топить за «перемогу» та прутіна:
«Багато хто в нас незадоволені тим, що відбувається. Ми воюємо, стільки людей собою пожертвували. А начальник Генштабу чи якийсь ще генерал роблять доповідь президентові, розповідають там нісенітницю про той самий Святогірськ. Потім до нас приїжджає хтось із москви і починає лаятися. Що у нас все не так, як за картами належить. «Ах ви, такі-сякі!» Прикро. Та й взагалі – ми воюємо-воюємо, і незрозуміло, коли все закінчиться. Завдання ставляться нереальні. Це виходить якась війна без кінця і надії? Можливо, настав час чітко пояснити військовим її сенс і мету?» – обурився офіцер, який зараз бореться за визволення «днр»… Маємо також відзначити, що неправдиві доповіді Герасимова президенту і настрої на фронті різко виростили кількість прихильників завершення СВО серед представників еліт у москві. Дедалі частіше у конфіденційних розмовах ми чуємо запитання: «Навіщо це все?» та «Скільки можна?» Навіть від тих, кого в нашій країні заведено називати «яструбами».
Із цього робиться пара зовсім невеселих висновків. Перший – такого «генералопаду» в Україні немає, і зрозуміло – чому. Другий – Україна точно не закінчить війну, бо вона її не починала, а капітулювати вона точно не стане, що зрозуміло вже всім. Звідси – головний висновок, який ніхто не наважується формалізувати.
кацапи пишуть, що жмур був одним з трьох претендентів на заміну Гєрасімова – тому не важко здогадатися хто злив дислокацію тіла 😉
Насправді багато інформації виходить з зовсім несподіваних для сторонніх джерел. І це дуже добре.