Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні Мадяр у властивій йому манері чорного гумору доповів про те, що «у нічному лігві» було успішно ліквідовано ще одного ворожого генерала. Прізвище його наводити не стану, бо це, як каже один зелений політичний діяч, «рояля не грає». Важливе те, що самі лапті характеризують його як вояку рідкісної масті, в якої було набагато більше звивин під головою, ніж це зазвичай буває, – одна, і та – від кашкета. Загалом, як не крути, а підстрелили жирного кабанчика, і лапті відверто ллють сльози.
А далі в різних варіаціях там виходять на висновки, від яких у самих «дослідників теми» починається діарея носом. Вони справедливо зауважують, що інциденти з цілеспрямованою ліквідацією командної ланки рівня полковник – генерал-полковник не просто стали звичайною справою, а їхня частота поступово зростає. Ми спеціально не вивчали цю статистику, але в цьому випадку спираємося на їхні оцінки цієї динаміки. Але це – не кінцева точка висновків.
Лапті поділяють цей «вивал» на дві категорії. Перша – у глибокому тилу, а друга – біля лінії фронту. Щодо першої категорії вони сильно не переживають і, з одного боку, акуратно накидають на ФСБ, яка вже явно втратила колишні навички контррозвідки, а з іншого – фактична цінність цих тушок не така вже й велика, бо «паркетники» не мають вирішального значення «на землі». А от ліквідація командного складу бойових з’єднань формату бригада – дивізія – армія їх справді лякає.
Адже біля лінії фронту важко задіяти механізми спеців, які можна розгорнути в тій самій москві. Біля лінії фронту все працює інакше і жорсткіше. Тому провести ліквідацію в тому самому форматі, як це було з хімічним генералом та вибуховим самокатом, – точно не вийде. І справа тут не в самокаті чи коробці з «подарунком», як це було в тилу. Просто розгорнути групи спостереження, виконання та інші біля лінії фронту практично неможливо, адже «розчинитися» в натовпі нереально. Та й самі вояки навряд чи будуть настільки розслабленими, щоби замовляти кабак італійської кухні з циганами.
Простіше кажучи, ситуація там не та, щоб широко розвернутися за класичною схемою. А якщо так, то біля лінії фронту працює інший механізм. Ті, хто вкаже час і місце, в яке потрібно завдати удару, і надасть його характеристику для вибору правильного засобу ураження, має бути давно в лавах окупаційних військ – і тому не викликати підозр. І ось тут починаються найцікавіші висновки, що якраз і лякають тих лаптів, які в темі. Очевидно, що йдеться про вербування агентури, яка вже воює. Причому агентура повинна мати або відповідний рівень, або доступ до потрібних даних.
У цьому разі – найгірший для ворога варіант. Просто згадаймо про те, скільки разів наші військові завдавали ударів по командних пунктах ворога, і практично щоразу в описі цієї події була фраза «у момент проведення наради». Ми це розцінюємо так, що нашим фахівцям вдалося накрити східняк і влаштувати там масову зачистку. Але насправді тут є важливий тактичний момент, який залишається за дужками, але саме він визначає ступінь жаху, який у них ставить волосся дибки в жилах.
Ідеться про те, що нараді передує оповіщення офіцерів, які зобов’язані на ній бути присутніми. А це означає, що, крім ближнього оточення того ж генерала, час і місце дізнається ще якась кількість учасників заходу. У кожного є заступник, начальник штабу, водій, денщик, врешті-решт, і в такому випадку дані, необхідні для цілевказівки, отримує досить велике коло осіб, і вже там – цілком можна знайти об’єкт вербування.
(Далі буде)