Авторка перекладу: Світлана
Із серії «До кави»
Поки в Москві мєдвєдєв з лавровим вправляються в красномовстві, розповідаючи про те, що їхньому лисому дідові не можна ставити ультиматуми, бо він може переплутати валізи і вкласти всю свою ДНК не в той виріб, геополітична ситуація по периметру недоімперії набуває незворотного характеру в найбільш неприємному для курника ключі. Азербайджан стрімко набирає обертів як регіональний лідер, а Баку стає місцем, де майже постійно йдуть переговори представників країн регіону, які довіряють цьому майданчику та поважають послідовну політику країни.
Зі свого боку, Азербайджан дійсно позиціонує себе як справжній посередник, який дає шанс різним країнам, і навіть Ізраїлю, спокійно спілкуватися з опонентами, як це зазвичай відбувалося в Катарі. Тобто країну вже сприймають як серйозного гравця у великій міжнародній партії, що призводить до перетікання впливу на регіон із москви до Баку. А спостерігачі особливо наголошують на контракті, згідно з яким азербайджанський газ постачатиметься в Україну. Це не лише економічний, а й політичний хід. Тим самим Азербайджан показує москві, що відтепер він не гратиме в її брудні ігри і починає гру свою, за своїми правилами і своїм інтересом.
І тут все знову упирається в Зангезурський коридор, або, як його називає вірменська сторона, – Сюнік. Саме він залишився єдиним питанням, яке слід вирішити до підписання фінального документа, що поставить жирну крапку на трьох десятках років війни. Москва зі шкіри пнулася, щоб перешкодити цьому процесу, а на її прохання нещодавно й Іран висловився в такому самому ключі, мовляв, якщо там з’являться американці, то стабільність у регіоні буде порушено. Хоча де рушники і де стабільність? Але тут важливе те, як вирішення цього питання бачить Вірменія. А вона вже впритул підійшла до того, щоб остаточно закрити цю тему.
Так, буквально сьогодні в Мережі з’явилася заява президента Вірменії Ваагна Хачатуряна. Зокрема, він сказав таке:
«Якщо ми зможемо відчинити ворота Сюніка, я маю на увазі можливості 43 кілометрів, то запевняю вас, що майбутнє надасть нам великі можливості для розвитку. Перехрестя світу дуже добре сприймається міжнародною спільнотою. Воно дуже привабливе і видне всім. Ми не зробили великого відкриття, але ми викладаємо на стіл наявну реальність і наочно представляємо ці можливості, ми розуміємо, наскільки важливими є ці 43 кілометри та Сюнік. Наша мета – підписати мирну угоду найближчим часом».
Простіше кажучи, і Азербайджан, і Туреччина зробили пропозицію Вірменії, від якої неможливо відмовитися. Адже в такому разі країна не лише надає транспортний коридор для Азербайджану, а й отримує власний, що дозволяє отримати вихід до Світового океану через чорноморські та середземноморські порти Туреччини. Плюс до того, буде отримано доступ до азербайджанських нафти й газу, що зніме ці питання з порядку денного вже просто назавжди. Згодом можна буде розвивати спільні проєкти не лише транспортного чи енергетичного характеру, бо ізоляцію буде знято. А якщо все це буде запущено, запитання на кшталт «А повоювати?» відійдуть у минуле, що й стане запорукою нормального життя. І зауважимо: все це – без найменшої участі москви. Ось так велич і змивається в унітаз, без сумнівів та без жалю. Шкода, що для цього треба було пережити десятиліття ворожнечі і пролити річки крові. І головне, зараз до всіх починає доходити, хто був ініціатором ворожнечі й на чиїх руках кров.