Уперше опубліковано: 02.03.2016
Авторка перекладу: Світлана
Мине ще років десять, і фахівці різних галузей знань почнуть публікувати наукові праці про причини руйнування росії. Напевно, буде безліч економічних, політичних, конспірологічних і навіть містичних теорій, але ми просто зараз можемо приблизно описати причини майбутнього колапсу.
У Великій Британії досі збереглося кілька дубів, яким близько тисячі років. Це – величезні дерева, розміри яких вражають. Звісно, є й більші дерева, але ми звикли до того, що всі секвої саме такі, а дуби ми бачимо часто, і це звичне дерево. Кожен зустрічав дуб, якому 100, 200 чи 300 років. Але мало хто бачив той самий дуб, настільки старший і потужніший. У всіх цих дерев є одна загальна особливість: вони – порожнисті всередині. Тобто серцевина стовбура давно згнила, і всередині утворилася порожнеча. Приблизно те саме являє собою росія, і ось чому.
У сучасній росії є людина, яка є маркером для свого народу. Сам того не відаючи, він показує його найголовнішу рису, яка вже відіграла свою роль, а тепер ми стаємо свідками неминучих наслідків. Ця людина – Михайло Задорнов. Ми докладно писали про цього персонажа раніше [у статті «Ефект Задорнова» – Прим. перекл.], але двома словами нагадаємо. Міша закінчив МАІ, звідки мав вийти авіаційним техніком, але там він вирушив по комсомольській лінії до самодіяльного театру і після закінчення став виїзним пропагандистом. Потихеньку став пописувати гумористичні новели, а потім почав їх читати і врешті-решт став самодіяльним письменником-сатириком, але сильно наближеним до влади. Він став штатним придворним блазнем у царя Бориса і навіть жив в одному будинку з Єльциним, Лужковим та Чорномирдіним на вул. Осіння у москві. Згодом доля звела його з колишнім однокашником-невдахою Сашком Дугіним – професійним меліоратором, але на той час уже істориком та письменником. Задорнов теж став істориком, але враховуючи свій розмовний жанр, він ще й філологом став. Ось такий персонаж утворився.
Але справа не в цьому, а в тому, що саме він несе у маси. Його головне послання – всі навколо тупі, а от росіяни дуже кмітливі та розумні. Вони можуть пристосуватися до ситуації, в якій ніхто не міг би вижити. І ось за це йому – велике спасибі. Він навіть не підозрював, наскільки він окреслив проблему. Справа в тому, що всі великі народи перетворювали те, що їх пригнічувало, на те, що робить життя комфортним. Це стосується побутових речей і явищ у масштабі держави. Росіяни ж – пристосовувалися до найнестерпніших чи найганебніших умов, терплячи те, що ніхто терпіти не став би.
Так сталося, що коріння нинішньої росії лежить у мордовській землі, на якій споконвіку жили два народи – мокша та ерзя. Вони ніяк не належали до слов’ян, що великого значення не має. Коли київські князі почали заходити у дрімучі східні землі, то після себе залишали поселення під назвою місцевих народів москва – мокша або Рязань – ерзя. Це просте та логічне пояснення свого кореневища геть-чисто заперечується всією нинішньою російською душею. Хоча нам не зрозуміло, чим їм не догодили ці народи, хіба мало їх було? Яка в цьому ганьба? А ніякої ганьби й не було. До певного часу.
Потім на ці землі прийшла Орда, і за довгі роки народ цілком адаптувався до нових умов. Майже всі наступні князі затверджувалися у столиці Орди як намісники правителя улусу Джучі Великої Орди. Навіть святі православної церкви на кшталт Сашки Невського – чиновники тієї самої Орди. Так от, початковий слов’янський імпульс, посланий із Києва на Схід, практично згас, і народи швидко опанували тюркські наріччя Орди, а коли та почала переходити на іслам, вони теж перейшли на іслам. З цим сперечатися марно, бо історичні артефакти й документи це прямо підтверджують. Якби Орда протрималася ще кілька століть, теперішня росія була б споконвічно мусульманською. Але за порівняно невеликий проміжок часу сталося дві ключові події: почала валитись Орда і впала Візантія, звідки до Києва прийшло православ’я. Глибока провінція та колонія отримала шанс підхопити землі, що розповзалися з-під Орди, яка помирала.
(Далі буде)