Уперше опубліковано: 06.03.2020
Авторка перекладу: Світлана
Трускавець перебував у стані нерішучої розгубленості, коли зима начебто вже закінчилася, а весна ще до ладу не почалася, хоча на календарі були перші весняні вихідні. Природа все ніяк не могла визначитися з тим, чи вже час, чи ще не час. Проте рівно о 8:07, за розкладом, на першу колію станції Трускавець прибув швидкий фірмовий поїзд «Кобзар» маршрутом Київ – Трускавець.
Видовище було незвичним з кількох причин. Залізничну станцію цю побудували ще за часів Австро-Угорської імперії, коли містечко було подібним до літнього дачного селища для знаті з Відня та Будапешта. Сюди приїжджали на літо, а до осені містечко майже вимирало. Саме в той час сюди було проведено одноколійну залізницю, яка вже на самій станції роздвоювалася на першу і другу колії. Відтоді у транспортному плані мало що змінилося.
Щоправда, тепер тут помпезний, брежнєвських часів вокзал, який нікому не потрібен, і сама колія тепер електрифікована. Але на станції так і залишилося дві колії, що передбачає можливість відстою лише одного поїзда. Цим поїздом і є столичний № 49, але він завжди прибував і стояв на колії № 2, а на першу впродовж дня приходили та йшли інші поїзди та електрички, які вивантажували пасажирів на першу платформу першої колії.
Тому прихід київського поїзда на першу колію викликав непідробну цікавість місцевої публіки, і особливо таксистів кооперативів-конкурентів «Ех, прокатаю» і «Трясця».
Ще більшу цікавість викликав ряд із більш ніж десяти білих мікроавтобусів «Мерседес» без номерних знаків, але з двома поліцейськими «канарками» попереду і позаду, а також – три темно-сірі автобуси «Богдан», забиті поліцейськими.
Але прибуття поїзда начебто не викликало якихось незвичних рухів. Пасажири вийшли, стягли свої валізи на стоянку і за двадцять хвилин роз’їхалися на маршрутках і таксі. Тільки після цього на платформу заїхали білі мікроавтобуси, і з чотирьох задніх вагонів поспіхом виходила публіка, яка миттєво пересідала в мікроавтобуси. Але місцеві цього не побачили, бо з «Богданів» підтяглося поліцейське оточення, яке не залишило шансів роззявам.
Автобуси колоною рушили з платформи, і в цей момент в голову колони стала перша «канарка», а друга замкнула колону з білих бусів і темних «Богданів». Вони увімкнули червоні маячки і ринулися в бік шестизіркового готелю «Ріц», єдиного на весь курорт. Простому смертному туди потрапити було неможливо, проте від не надто балакучої обслуги закладу люди чули всілякі історії про те, чому там «шість зірок». Начебто джакузі там починаються прямо з рецепції, та й інші речі – теж дивовижні.
У всіх мікроавтобусів були наглухо затоновано шибки, і зовні не було видно, кого саме везуть з такою обережністю. Але місцевих жителів уже нічим не здивуєш і не обдуриш. Аж надто багато тут побувало відомого люду, а президент Кучма взагалі приїжджав сюди пити «Нафтусю». Загалом кортежів різного калібру та охорони різної масті вони надивилися вдосталь.
Це приїжджим відпочивальникам видовище здалося вкрай незвичним, а місцеві пам’ятають приблизно такий самий кортеж, який привозив майбутніх працівників парламенту на «навчання». Тоді за рішуче просілою підвіскою вони навіть змогли встановити, в якому автобусі везли тіло найбільш вагомого з майбутніх парламентаріїв.
(Далі буде)