Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Після того як Нейлон Муск отримав сенатський запит, у якому йому запропоновано добровільно пояснити, на якій підставі почався саботаж українських терміналів Starlink, йому стало не по собі, бо імен, які могли віддати таке розпорядження, лише два – його самого та Додіка. Через те що Додік кілька разів публічно заявив про те, що йдеться про приватну компанію і він не може втручатися в її політику, а його держсекретар Рубіо щось розповів про полтергейст, мовляв, вимкнулося саме, то Муску просто не можна було вказувати в той бік. Він чудово знає мстивий характер свого «друга» і тому вирішив вивозити все якось на власній холці, бо проігнорувати запит – не можна.
Точніше, це можна зробити, але в запиті вказано крайній термін, до якого Муск зобов’язаний вкластися з відповіддю, – 31 грудня. Якщо він заб’є на запит, наступним ходом буде виклик його до Конгресу, де йому доведеться відповідати на запитання під присягою у процедурі сенатського розслідування. А в такому разі кількість питань може виявитися значно більшою, і частина з них виникатиме після його відповідей. А нарцис, який звик до безкарності, найбільше боїться потрапити саме в таку ситуацію, і тому Нейлон порвався і написав у своїй соціальній мережі широке пояснення своєї позиції, прикинувшись хронічним пацифістом.
До речі, по цій частині він іде стопами Додіка, який теж намагався грати роль пацифіста і навіть вимагав собі Нобелівську премію миру насамперед за те, що перейменував міністерство оборони США на Міністерство війни, і далі – Венесуела, Іран, погрози війною Кубі, Данії та Канаді. Тож Нейлон приміряв на себе цю шкурку і спробував видати себе за мирну овечку. Але такі персонажі, дуже не звикнувши формувати свою позицію під тиском, зазвичай пливуть у подібних ситуаціях швидко та рідко.
Не дивно, що кілька персональних походів Додіка до суду показали його повну нездатність вести жорсткі дебати. Він бадьоро несе маячню лише тоді, коли його ніхто не перебиває і бажано – захоплюється ним, тобто – у комфортній ситуації. Щойно виникає гострий опонент – усе красномовство і «гострота розуму» випаровуються. Схоже на те, що Нейлон має ті самі проблеми. Тому – звернімося до фактів діяльності його компанії, яка, зокрема, формує орбітальне супутникове угруповання зв’язку. Ось як виглядає кількість запусків за призначенням:
| Категорія | Кількість місій |
| Starlink | ≈ 470–500 |
| Національна безпека США (USSF, NRO, SDA тощо) | ≈ 70–90 |
| Комерційні та міжнародні замовники | ≈ 120–150 |
| NASA (ISS, наукові місії, Crew, CRS тощо) | ≈ 50–70 |
| Випробувальні (Falcon 1, Starship тощо) | ≈ 20–30 |
Однієї цієї таблички достатньо для того, щоб засумніватися в патологічному пацифізмі пацієнта. Причому тут треба враховувати безумовний момент, що використання носіїв найчастіше пов’язано із запусками цих самих супутників Starlink, а це означає, що в оперативному плані вони є суто збитковими, бо запускаються власним коштом і у власних інтересах. Зрозуміло, що згодом ці старти окупляться платою за сервіс, але на початковій стадії розгортання супутникового угруповання кожен старт – зі своєї кишені, за рахунок інвестиційних коштів та інших програм виведення на орбіту корисного навантаження.
(Далі буде)