Ефект Задорнова (Частина 1)

Уперше опубліковано: 20.06.2015

Авторка перекладу: Світлана

У редакції довго ламали голову над тим, як сірий і безталанний громадянин перетворив величезну 140-мільйонну країну на прихисток маргіналів та ретроградів, і дійшли висновку, що це питання підлягає посильному аналізу.

Насправді росії у спадок від СРСР залишилися не тільки багаті на вуглеводні надра, а й досить освічений народ. Пересічний громадянин міг досить непогано орієнтуватися хоча б у вітчизняній літературі, щось розумів у математиці і досить непогано був підкований у питаннях побутової фізики та хімії. Єдине, що зсувало мізки цим громадянам, була повністю вигадана історія совка, який щойно впав, і того, що було до нього.

І ось на руїнах розсипаної імперії з’явилася маса можливостей отримати той величезний шматок знань, який було приховано комуністичною ідеологією. Будь-яка література і взагалі інформація стала доступною. Дослідники вперше отримали доступ до закритих архівів партії. Те, що вони там виявили, шокувало. Кривава й жадібна пика совка постала без гриму та масок.

Здавалося б, дивись і роби висновки. Тепер ти знаєш напевне, як ніколи робити не треба. Весь подальший процес досліджувати досить важко, а вже описати – просто неможливо, тим більше в рамках однієї статті чи навіть серії статей. Тому візьмемо скромну лампадку і пустимося темними коридорами цього справжнього підземелля. Ми не претендуємо ні на об’єктивність, ні на широке охоплення теми, а помічатимемо всі цікаві речі, які потраплять у світло нашої лампадки.

Отже, у путь. За лампадку візьмемо досить своєрідний персонаж – Мішу Задорнова. Чому Мішу? Тому що в момент падіння імперії він уміло помічав тенденції і вміло, з гумором умів їх видавати широкому загалу. Коли люди сміються, вони перестають боятися, а у важкі часи гумористи виступали як колективний психотерапевт. Щоправда, деякі з них розуміють свою роль, а тому критично ставляться до своєї творчості, стаючи мудрішими і несучи дедалі вишуканіший гумор. Таким бачиться інший Михайло – Жванецький. Йому пощастило пірнути в саму клоаку і не забруднитися, залишитися мудрим і дотепним. Можливо тому, що він єврей. А євреї вміють залишатися самими собою в найважчих ситуаціях.

Інші – підлаштовуються під уподобання публіки і проходять разом з нею всі якісні метаморфози. Мабуть, таким був Петросян. Наприкінці своєї кар’єри він виробив таке чуття на аудиторію, що став її відображенням. У цьому була його помилка, бо під кінець публіка стала настільки огидною, що навіть власне відображення вона не могла виносити! Справді, якщо переважна частина населення безупинно дивиться серіали про ментів, шоу на зразок «Дом-2» і називає музикою «поющие трусы» та арештантський шансон, то її відображення буде воістину жахливим.

Наша ж лампадка відрізняється від обох перелічених вище категорій, бо тільки починала в стилі Жванецького, а далі все виявилося заплутанішим та цікавішим. Для кращого розуміння подальшого викладу слід знати дві речі. Перша. З часів совка знамениті співаки, артисти та гумористи були особами, наближеними до імператора. Не друзі чи близькі люди, а улюблені блазні, яким дозволялося те, що простому смертному могло коштувати свободи чи життя. Друга. Громадянин Задорнов ніколи не мав професійного відношення ні до історії, ні до політики, ні до філології. За освітою він інженер-механік. Вже не знаю, який із нього механік, але він наважився стати письменником-сатириком та агітатором. Цим він почав займатися одразу після закінчення інституту, і хоча вважався при інституті інженером, колесив країною зі студентським агіттеатром, за що навіть отримав премію ленінського комсомолу. Напевно, добре агітував. Через десять років осів у комсомольському журналі «Юність», де одразу почав завідувати відділом сатири та гумору.

Ті, хто не застав совка, мають знати, що ЗМІ в совку навіть не контролювалися КДБ, а були його ідеологічним продовженням. Тим більше – молодіжний журнал, і тим більше – слизький відділ сатири та гумору. До сатири та гумору компартія ставилася з усією серйозністю. Зрозуміло, що в таке місце могли призначити лише перевіреного товариша, який має рекомендації з Контори Глибокого Буріння. Проте розвал совка він прийняв з ентузіазмом і навіть замість глави держави привітав телеглядачів із Новим роком.

З новою владою в особі президента рф Єльцина у нього склалися ледь не приятельські відносини, і за часів відкритості вони навіть жили в одному знаменитому будинку на вулиці Осінній у москві. Зі згасанням влади Єльцина Задорнов почав гарячково шукати свою нішу і незабаром знайшов її. З цього моменту розпочинаються ті події, які ми маємо намір вивчити трохи докладніше. Але про це – в наступній частині тут, на «Лінії оборони».

(Далі буде)