Незвичний погляд. Літній етюд

Авторка: Світлана

Спливає червень, відходить полуниця, починаються інші ягоди. Сьогодні пропоную вам, шановні читачі, зануритися в цю смачну тему суто з мовної точки зору, раптом трапиться щось цікаве.

Аґрус: напевно, єдина ягода, яка пишеться з буквою Ґ.

Смородина: це слово споріднене зі словами «сморід» і «смердіти» через сильний запах листя, і навряд чи його можна вважати настільки неприємним, як інші речі, які «смердять». Етимологічний словник каже, що словом «смердюх» у різних мовах називали ще й бруслину, лободу, м’яту, валеріану, чорнобривці: «назви зумовлені переважно неприємним гострим запахом кореня валеріани, різким запахом листків м’яти чи квіток чорнобривців».

Порічки: ці білі та червоні ягоди мають окрему від смородини назву, а в російській мові ця «смородина» розрізняється тільки за кольором, звідси й жарт: «Это черная? – Нет, это красная. – А почему она белая? – Потому, что зеленая».

Втім, у ботаніці співвідношення цих трьох рослин – аґрусу, смородини і порічок – дещо інше: смородина чорна (Ribes nigrum), аґрус (Ribes uva-crispa) та червоні й білі порічки (Ribes rubrum) – це рослини роду порічки (Ribes) класу Аґрусових. Чесно кажучи, я цього не знала і вважала аґрус окремою рослиною, а порічки – різновидом смородини (під впливом російської назви).

Лохина: з’явилася у продажу не настільки давно, тож, напевно, до її української назви доводилося звикати. Принаймні, кілька років тому один із користувачів Мережі описував кумедний (для нього) випадок, коли покупець, зважуючи товар, почав набирати назву: «Л-О-Х». Зараз, здається, до назви вже звикли.

Ожина: в цій назві збереглося початкове О там, де в російській мові – Е, запозичене з церковнослов’янської мови: ожина – ежевика, олень – елень, осінь – есень (звідси виводять прізвище Сергія Єсеніна), олія – елей, Олена – Елена.

Чорниця: це слово цікаве тим, що буквою О відрізняється від слова «черниця» (рос. «монашка»). І якщо етимологія назви «чорниця» є прозорою через чорний колір ягід, то щодо «черниці» спрацювала ще одна ланка в ланцюжку асоціацій – колір одягу: «чернець/черниця» та споріднені слова «походять від чорний, оскільки ченці відносяться до так званого чорного духівництва, для якого є обов’язковою безшлюбність (целібат)» (так каже Етимологічний словник української мови).

Утім, політика (в широкому сенсі) навіть цю тему не оминає.

Полуниця: разом з «паляницею» це були слова-шиболети на початку повномасштабного вторгнення: носіям гасла про «адіннарот» ніяк не вдавалося вимовити ці слова.

Черешня: перша асоціація – «мелітопольська». Далі наведу трохи нудних фактів, бо це важливо. У 2020 році заступниця міського голови тоді ще вільного Мелітополя повідомила на своїй сторінці в соцмережах: «У Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України рішенням від 8 вересня 2020 року за номером заявки і2019-6 зареєстровано географічне зазначення «Мелітопольська черешня» за висновком Інституту інтелектуальної власності від 8 вересня 2020 року N 587». Однак у 2024 році Федеральна служба з інтелектуальної власності росії видала перше свідоцтво про виключне право на регіональний бренд. Ним стало географічне зазначення «Мелітопольська черешня». А на рік раніше, у 2023 році, на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, програму якого цьогоріч оживили добрі птахи, що навідалися до пітерських нафтових скарбів і додали їм трохи вогнику, організатори хвалилися «російською» мелітопольською черешнею біля стендів з «новими» регіонами «росії». Втім, це не дивує: те, що для нас є предметом гордості, для росіян є предметом крадіжки. І щоб не загубилося:

Кавун: один його сортів теж отримав географічне зазначення: «Херсонський кавун» зареєстровано у 2024 році Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій. І цей подарунок природи став символом звільненого Херсона:

Ще один аспект життя цієї групи назв – це розмаїття територіальних варіантів (їх не завжди можна кваліфікувати як діалекти). У місцевості, звідки я родом, на суницю і чорницю кажуть відповідно «червоні ягоди» і «чорні ягоди», а коли їхній сезон закінчується, то кажуть що вони «відходять», як я й написала на початку статті.

Нещодавно із драйвовою піснею Фіїнки у загальний вжиток увірвалося слово «афини», які ростуть «в лісі за горбом». І коли під роликом з цією піснею почали з’ясовувати, що це, то «народне мовознавство» повідомило, що це місцева назва чорниць:

• «Так це ж чорниця. румунське слово, діалект».
• «Я з Буковини, і дійсно Афини ростуть тільки в гірській частині Чернівецької області».
• «Афини і яфини кажуть і на Прикарпатті».
• «В Карпатах повно яфорів (так говорять в нас на Бойківщині) росте. P.s. А ще дуже смачні вареники з картоплі, политі солодким вареннячком з яфорів. Мммммм».

Тож смакуймо, називаймо правильно і захищаймо своє.