Авторка: Світлана
Сьогодні, шановні читачі, хочу запропонувати вам одне невелике дослідження, яке почалося з ваших коментарів, але я не вважаю його закінченим, бо в ньому запитань більше, ніж відповідей.
Отже, в кількох моїх статтях і ваших коментарях ми розглядали, як одне російське слово має два різні переклади українською. Якщо для перекладу обрано не той варіант, така двозначність є підставою для різноманітних кпин і з перекладача, і з отриманого речення. Меми про «бавовну» і «пекельні борошна» – з тієї серії.
Але в цьому випадку ви звернули увагу, я б сказала, на обернене явище, коли вже одному українському слову відповідають два різні російські. Тож обговорення почалося з цього коментаря: «Питання до пані Світлани: в словосполученні «Совкова історіографія рідко тицяє пальцем…» слово «рідко» здається трохи недоречним. Може, «нечасто»? Як вважаєте?»
Одразу відповім. Слово «рідко» у значенні, в якому його вжив шановний Anti-Colorados, цілком перекладається словом «рідко» (про це – далі). Я намагаюся робити переклад якнайближче до оригіналу, тому що багато з вас читають ЛО вже давно, звикли до авторського стилю Anti-Colorados у російськомовних статтях, тож я намагаюся мінімізувати відхилення при переході з однієї мови на іншу. Тож я переклала так, як написав автор, – «рідко».
Утім, в одній зі статей із циклу про імператора, яку було опубліковано трохи раніше за це обговорення, я таки використала варіант «нечасто», бо в оригіналі була гра двох слів, які в українській мові сходилися в одне – «рідко», тож спробувала перекласти так: «Воно не те що було вже зовсім страшно, проте десь у глибині душі було неспокійно, і цей стан був об’єктивним, бо імператор удвічі збільшив зміни валіз, а таке з ним стається нечасто [в оригіналі: редко. – Прим. перекл.], якщо не сказати – рідко [в оригіналі: жидко. – Прим. перекл.]».
Співзвучним такій грі слів виявився коментар другого читача: «Власне, такий парадокс у діареї… і рідко, і часто… Згадалось…».
Отже, дискусія закрутилася навколо двох значень слова «рідко», які російською мовою передаються різними словами. І певний підсумок цього етапу обговорення підбив третій читач: «Ну так-то если в «великом и могучем» потомке верхнесолунского диалекта староболгарского языка жидко и редко разные слова с различным происхождением, то в українській мові рідко та рідко – омоніми. І, напевно, походження у них від одного слова мабуть ще праслов’янської мови – Фасмер в допомогу. Але якщо чийсь витончений слух… це старовинне слово бентежить, то дійсно можна вжити якийсь синонім».
Тож я вирішила перевірити тези автора коментаря про те, що в українській мові (1) це слова-омоніми і (2) вони походять від одного слова. За обома пунктами результати виявилися трохи неочікуваними для мене.
Зазвичай у словниках прислівники тлумачаться через прикметник, від якого вони утворилися, і це логічно. Тож почнімо з прикметника «рідкий».
Сучасний Словник української мови у 20 томах дає вісім значень слова «рідкий», із них одне (№ 1) – суто про «рідину», шість (№ 3 – № 8) – про «частоту» (у просторі й часі; назву це так), ще одне (№ 2) – вказує ступінь «частоти» саме щодо «рідини». Із цитат наводжу переважно сполучення «прикметник + іменник», синоніми до відповідних значень подаю жирним шрифтом:
- Який перебуває в стані рідини: рідкий натрій, мед, метал.
- Позбавлений достатнього вмісту чого-небудь у якійсь рідині; негустий: каша трохи рідка, рідке тісто, болото.
- Розташований, розміщений неблизько або нещільно один до одного (про однорідні предмети): рідкі сосни та клени, зуби / Який складається з неблизько або нещільно розташованих, розміщених один до одного однорідних предметів чи деталей: рідкий ліс, гребінець, брови, борода / Негусто зітканий, сплетений: рідкі тини, рідкий паркан / Розташований на значній віддалі один від одного: рідкі (степові) селища, ліхтарі, плоди.
- Який буває, трапляється і т. ін. нечасто; рідкісний: рідкі гості, зустрічі, рідкий птах.
- Який повторюється, відбувається, буває і т. ін. через певні проміжки часу: рідкі краплі дощу, рідке схлипування, рідка стрілянина, рідкий град.
- Ненасичений, розріджений (про млу, туман і т. ін.): рідка мла, тінь, рідкий туман.
- розм[овне]. Який не відзначається звучністю (про голос, звуки і т. ін.): рідкий голос.
- Позбавлений інтенсивності, яскравості (про світло, блиск і т. ін.): рідке проміння, світло.
(Далі буде)