Незвичний погляд. Післямова про грубу і не тільки (Частина 3)

Обидві версії походження назви «буржуйка» у значенні «грубка» мені видаються логічними, попри відмінності між ними: це не про багатство буржуя, а про ставлення до нього. А воно у пролетарській країні не могло бути адекватним і шанобливим не тільки за визначенням, а й з урахуванням «загадочной русской души». Тож цікаво побачити, як же пояснюють походження цього слова у російській Вікіпедії:

«Название данного типа печи связано с ассоциацией с карикатурным образом буржуя, изображаемого как человека с толстым брюхом. Другая версия названия «буржуйка» связана с большим расходом этой модели печи дров, что требовало бо́льших, по сравнению с кирпичными печами, денег на покупку дров. Аналогичная этимология и у американского обиходного названия этого типа печи: «толстобрюшка» (англ. potbelly stove, где potbelly буквально – горшкообразный живот)».

У цьому описі теж подано версію про неекономність грубки, що передбачало б подальший логічний висновок про необхідність великих коштів на дрова, які можуть бути у «буржуїв». Проте цей висновок, цілком нейтральний щодо оцінки «буржуя», не зроблено. Натомість до цього пана застосовано слово «карикатурний» і ознаку «товстого черева», неначе з таким черевом ходили тільки «буржуї». А як же оце: «Помнишь, как бывало Брюхом шел вперед, И крестом сияло Брюхо на народ?» А ви помітили, як класову ненависть знівельовано зміщенням акценту з багатства на черево? І для підкріплення наведено приклад з англійської мови, начебто з подібною логікою. Але для називання цього пристрою американці не використали слово, що означає людину, тим більше – з конкретної верстви суспільства, тим більше – жінку.

В іншому джерелі пояснюється виникнення назви в англійській мові і, власне, самого пристрою: «Совсем иное обстоит с «буржуйкой». Печь-буржуйка – это уже более позднее и зачастую металлическое решение, которое появилось практически одновременно в россии и Америке (там их изобретение предписывают небезызвестному Бенджамину Франклину). По конструкции печь довольно проста: стальной котёл с прикрепленной трубой. Буржуйка быстро нагревает помещение, но так же быстро остывает после прекращения топки. В россии она получила широкое распространение в первой половине XX века, когда центральное отопление еще не было доступно во многих регионах».

Тут цікаві дві деталі, які ми позначили жирним шрифтом: по-перше, чи справді буржуйку винайшли в росії, чи як завжди? По-друге, а що сі стало з іншими видами опалення в першій половині ХХ століття, поки не було центрального? Припускаю, що в українських хатах і будинках тоді були печі і груби, а в росії вони куди поділися? Звісно, це запитання риторичні, але ж логічні.

І ще одна цитата, яку цікаво читати уважно: «Название «буржуйка» появилось, по одной из версий, от замерзающих крестьян, которые сравнивали эту печь с буржуем – её постоянно нужно было «кормить» топливом, чтобы получать тепло. Округлые формы железного корпуса также напоминали людям сытые пышные формы зажиточного буржуя (его образ из советских карикатур), который, как писал Маяковский, «ананасы в шампанском топил». Аналоги «буржуйки» существовали и в других странах. В США подобные печи называли «толстобрюшками» и использовали для отопления железнодорожных станций и школьных классов. В Японии такая печь носила название «Дарума» – в честь традиционной куклы, похожей на русскую матрёшку. Японская «Дарума» применялась для обогрева небольших помещений».

На цій цитаті можна влаштовувати змагання з кількості місць для обговорення: чому замерзали саме «крестьяне» і куди поділися їхні печі? Де вони взяли залізо або чавун? Чи справді японська іграшка схожа на російську, а не російську скопіювали з японської і назвали своєю? Словом, інтриги і розслідування.

Як би там не було, слово «буржуйка» прижилося в українській мові, тим більше в наш час холоднечі в домівках і в окопах на фронті. Воно вже втратило негативну емоційну складову та співвіднесення з жінкою-буржуйкою. Це можна зрозуміти з того, що це слово цілком вільно вживається без лапок (на відміну від наведеної вище цитати Андрія Малишка), а також часто – без слова «пічка/піч», тобто автор знає, що його зрозуміють правильно.

І, напевно, конструкцію саме цих буржуйок, які почали передаватися на фронт у 2022 році, удосконалено для тривалого обігріву приміщення: «Волонтери знають, буржуйка потрібна в кожному окопі, в кожній землянці. «Буржуйки дуже добре гріють. Дрова в них горять по 8–10 годин. Можна закласти повний комплект і не вставати для того, щоб підкинути дров», – говорить Порошенко».

І ще одна деталь, яку я зараз не можу підтвердити, бо тоді не зберегла ні посилання, ні цитати. В одному з відео поряд із назвою «буржуйки» Петро Порошенко начебто вжив слово «бички» або «бики». Зараз це відео навряд чи можна знайти, і альтернативна назва не прижилася, проте вона (або подібна до неї) є цілком слушною, бо базується на зовнішній схожості й не має пролетарсько-москальського підтексту і негативної емоційної складової.

Тож мандри слова від копальні або заможної жінки до опалювального пристрою – це захоплива історія, в якій поєднуються географія, політика, мовна картина світу, психологія і ще багато чого. Звісно, такі історії не містять відповідей на всі запитання, але вони підштовхують до самостійних пошуків або дають змогу по-іншому подивитися на щось знайоме, і це вже цікаво, чи не так?

Отака історія на сьогодні. Ще раз дякую вам за коментарі!