Додік як індикатор (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Остання атака по столиці зробила зв’язок мого оператора дискретним і нестійким. Називати його не стану, бо, напевно, це була загальна проблема, і, тим більше, мені приблизно зрозумілий її технічний бік. Скажімо так, справа не в недопрацюванні оператора, а в тому, що його можливості не змогли перекрити той масштаб проблем, які виникли після атаки. Тому замість претензій висловлю подяку цьому неназваному оператору і всім тим, хто відновлював зв’язок, енерго-водопостачання та інше, бо продовжую вважати невдячність однією з найбільш мерзенних вад, які може мати людина.

Але ситуація, що склалася, змусила піти на незвичайний експеримент. Зазвичай те, що потім стає текстом на ЛО, складається з якихось дрібних деталей, отриманих із десятків, а часом – сотень джерел. І для цього треба багато чого вичитати, вислухати і видивитися. Причому не все з цього йде в роботу відразу, щось чекає відсутніх деталей, а щось так і йде в нікуди. Але так виходить, що більшу частину часу доводиться проводити у споживанні та переробці значної кількості потоків інформації.

А в цій ситуації просто не було можливості робити це у звичному режимі. Загалом сама ситуація штовхнула на експеримент: не читати новин зовсім, а складати в купу те, що було колись відкладено і так і не знайшло свого перетворення на текст. Такий режим не вимагав постійної роботи зв’язку та охоплював меншу кількість пристроїв. Ця перерва дала несподіваний ефект одразу в кількох напрямах, і тут – кілька штрихів про один із них.

За ці пару днів найпрекрасніший президент усіх часів наговорив стільки, що хоч сокиру вішай, і все це довелося прочитати просто промову за промовою. Мабуть, це була занадто велика доза Додіка, бо кожен із його перлів можна було б розкручувати в темпі гумору просто до класичної форми анекдоту, але в сукупності все це наштовхнуло на іншу думку. З усією відповідальністю міркувати про те, що несе цей тип, напевно, може не лише дипломований медик, а й фахівець, який має досить великий досвід у галузі психіатрії. У будь-якому випадку, зі здоровим глуздом ці промови не знаходять жодної точки дотику, і загалом не бачити це може лише той, хто робить це навмисно.

Власне, тут немає нічого нового, бо населення курника і прутіна вважає нормальним, хоча нам достатньо озирнутися на всі боки, щоб побачити те ж саме, але в цьому випадку виникли думки не про Додіка, а про США. Під час останніх виборів президента США і раніше я не раз писав про те, що виборче законодавство США настільки архаїчне і не адекватне нинішнім реаліям, що збоку виглядає просто дико. На це відразу кілька американських колег написали про те, що в США – найстабільніша система права і що її потрібно розуміти цілісно, а якщо витягувати її окремі частини, то зрозуміти її буде важко. При цьому вони звертали увагу на те, що вся ця система спирається на систему стримувань та противаг, щоб ніхто не зміг взяти на себе зайвих повноважень і щоб це не призвело до узурпації влади. Як доказ вони наводили 250 років історії, що якраз і показувала цю систему балансів за кінцевими результатами.

(Далі буде)