Додік як індикатор (Частина 2)

Варто зазначити, що ті юристи, які здобули освіту й підготовку в романо-германській системі права, справді не почуваються комфортно в системі англосаксонського права. Якщо коротко, перша відштовхується від писаних норм, а друга – спирається на загальний опис правил, але їх застосування базується на прецедентах. Тому в тій дискусії я умив руки, але ось тепер стає очевидним, що архаїчне законодавство США, по суті, ніколи не мало тих самих механізмів компенсації, про які так люблять міркувати американці.

Саме зараз ми спостерігаємо просту формулу, яка руйнує буквально все те, що так витончено будувалося впродовж двох з половиною століть поспіль. Для цього знадобилися лише три елементи: більшість однієї партії в Палаті представників, більшість у Сенаті та неадекватний президент. Ці три компоненти перетворюють США з оплоту демократії на диктатуру найбільш розгнузданого та неадекватного виду. І Штати вже на неї перетворилися, що вже марно заперечувати.

Те, що виконує Чубчик, просто повинно було задіяти хоча б один із тих розхвалених механізмів компенсації, про які так довго й нудно розповідали, але нічого подібного не відбувається. А це означає, що їх або ніколи не було, або вони згнили. Точніше, час пішов уперед, а державні механізми США безнадійно відстали від часу і вже не можуть справлятися з проблемами, які загалом чітко видно, як видно й шляхи їх вирішення, але нічого не відбувається.

На мій дилетантський погляд, у Штатах є дві проблеми, які зведуть їх до постійної диктатури, бо якщо нічого не змінювати, то той, хто піде слід у слід  за Додіком, виявиться з диктаторськими повноваженнями. Перша проблема – відсутність відсіву кандидатів. Начебто це виглядає не дуже комільфо як для демократичної системи, але пропустити неадеквата у владу – менше зло з усіх можливих. Ми ж пам’ятаємо, як у медицини був шанс розвернути наш виборчий процес в іншому напрямі і як цього не сталося?

Тепер ми бачимо, до чого це призвело. Що стосується Штатів, то якби там був якийсь медичний фільтр, то країна не знала б ні президента Трампа як мінімум – у другій каденції, ні президента Байдена навіть у першій. Про партійні фільтри, які справді працювали довгий час і вже стали непридатними, не стану міркувати, бо певний час тому це було зроблено детально і ґрунтовно. І в підсумку виходить «система «ніпель» у тому сенсі, що якщо на етапах висування кандидатів пройшла (наприклад) психічно нездорова людина, то, потрапивши на першу посаду, вона стає недосяжною для відкликання або відсторонення.

У нас це нереально в умовах монобільшості ВР, у США це неможливо, коли першу особу обрано від партії, яка має більшість в обох палатах Конгресу. В такій ситуації вона може робити все, що їй заманеться, і до закінчення своєї каденції або опустити статус країни нижче плінтуса, або принести на її землю війну – з сусідами або громадянську. І за цей час не буде ніякої реальної протидії.

(Далі буде)