Уперше опубліковано: 14.09.2021
Автор: anti-colorados
Як зазначає азербайджанське видання, у гру активно вступили Туреччина і Катар, які зробили пропозицію, від якої злиденний Судан не може відмовитись. Адже шашні з москвою зумовлювалися саме злиднями країни, і вона кинулася в обійми диявола не від хорошого життя, а тому, що особливого вибору в неї не було, і ось він з’явився. При цьому формулювання у заяві міністерства виглядає по-східному – двошарово. Згадка про колишній уряд тут фігурує недарма. При цьому немовби сказано: «Нам не цікаво, кому і що ви там відкотили за ці пироги, питайте з них самі». Видання вказує на суть формальних змін позиції Хартума таким чином:
«Нинішній владі в Хартумі потрібно зовсім інше, частину з чого вони вже отримали: після підписання мирної угоди з Ізраїлем Судан було виключено з американського списку країн – спонсорів терору, що відкрило йому доступ до міжнародної допомоги. Ер-Ріяд та Емірати готові допомогти йому списати майже три мільярди доларів зовнішнього боргу, французи – анулювати ще майже шість із половиною мільярдів. А Туреччина і Катар – надати інвестицій майже на десять мільярдів доларів».
Правда ж, це аж ніяк не скляне намисто, яким москва купила Лукашенка і він здав Білорусь? За таких розкладів країна просто отримує відчинене вікно можливостей, з якими все життя може змінитися на десятиліття, і, між іншим, можуть зайти справді гігантські інвестиції, в тому числі в готельний бізнес, який процвітає у сусідньому Єгипті й на якому турки зуби проїли.
Адже море – те саме, а техногенний вплив на берег там мінімальний, бо ніякого індустріального тиску там немає в принципі. І плюс до того, перспектива зближення з країнами Затоки та світовими центрами впливу, такими як Ізраїль і Франція, відкриває зовсім інші перспективи, аніж чорні схеми з лепрозорієм, який дедалі більше занурюється у вир санкцій. Такі можливості випадають не на кожне покоління, і в Судані це відчули чітко.
«Запобігти такому фінансовому дощу, який ось-ось проллється на Судан, москва просто не в змозі. І альтернативи запропонувати не може. Її спробу отримати військову базу у ключовому місці транзитного шляху світової торгівлі заблоковано. Ефективно і надійно. І, що несподівано, ситуативно утвореною регіональною коаліцією плюс Париж».
Але зрозуміло, що драйвером цих змін є Туреччина. Вона вже показала, що може обламати роги московському чорту, в Сирії та Лівії, а тепер підключилася до суданського вузла, і одразу ж пішли стрімкі зміни. Ми про це писали ще у червні, коли вказали, що Туреччина щільно взялася за Судан і встановила просто повітряний міст із Хартумом, куди літаки турецьких авіаліній летіли мало не щогодини. Що і кого вони тоді перевозили, можна тільки здогадуватися, але після трьох місяців ситуація стала поступово вимальовуватися:
«Втім, історію з Суданом не закінчено. Довгий час він був «піддоглядним» саудитів. Крен Омара аль-Башира в бік москви порушив цей статус-кво. Його повалення, здавалося б, мало відновити колишній баланс – але тут втрутилася Анкара зі своїм інноваційним підходом: не списувати борги, а шляхом створення промислових виробництв та інфраструктури дати африканським країнам за ними розплатитися і для себе ще заробити, що для нинішньої суданської влади виглядає набагато привабливіше, ніж схема, що складалася десятиліттями: набираємо в борг, а потім намагаємося за ним розплатитися, поступаючись частиною суверенітету кредиторам чи навіть частиною своєї території під іноземні військові бази, які начебто мають гарантувати незмінність влади, але насправді – роблять країну заручником для геополітичних інтриг великих гравців».
Зрозуміло, що ця ситуація – плід командної гри, але замкнув її Ердоган. І при погляді на цю картину виникає думка про те, що він знову сунув путіну ніж у спину. Або не ніж. І не в спину.
