Уперше опубліковано: 14.09.2021
Автор: anti-colorados
Тобто контроль над Суецьким каналом – це ще не все. Саме Червоне море – достатньо вузька водойма для того, щоб її взяти й перекрити. Хто бував у Єгипті – знають, що відстань від Хургади на африканському березі моря до Шарм-аль-Шейху на Синаї – лише 90 кілометрів. А тепер просто згадаймо, як рф грає із закриттям чорноморської акваторії для навчань. У Червоному морі вона не може цього зробити, бо не має там ні узбережжя, ні узаконеної військово-морської бази, що могло б дати підстави для таких дій, і ось тут виникає Судан і Вагнер, який спрямував туди батальйон своїх найманців.
Попередня влада Судану, яку й повинні були охороняти Вагнери, підписала з москвою договір про те, що та може базувати свої кораблі в Порт-Судані п’ять років з можливістю розширити умови цієї угоди на 25 років, якщо буде прийнято рішення про будівництво бази ВМФ рф. Правда ж, щось це нагадує? Ми досі не можемо відплюватися від наслідків згоди на базу ВМФ рф у Севастополі, яка з самого початку виправдовувалася необхідністю підтримувати мир і таке інше. Тож ми надто добре знаємо, що таке російська військова база.
Але схоже на те, що політична ситуація у країні змінилася, а разом з нею змінюється і ставлення до російської бази і взагалі – присутності там росіян. Причому воно змінилося не за «внутрішнім переконанням», точніше – не тільки з цієї причини, а й тому, що у процесі витискання росіян з регіону з’явилися нові й досить потужні гравці. І тут слід звернутися до тексту азербайджанського видання, яке з цілком зрозумілих причин коментує події, пов’язані з Туреччиною.
«Судан хоче внести поправки до угоди про створення російської військово-морської бази в Порт-Судані і зажадав від росії надати країні економічну допомогу в обмін на п’ятирічну оренду з можливістю підписання 25-річної угоди, зазначають суданські джерела… Росію не мають наміру пускати в Червоне море – ось суть рішення Хартума. Форма може бути різною – виставлення завищених вимог, затягування переговорів, посилання на обставини непереборної сили. Але рішення відбулося».
Росіяни – великі майстри в галузі закарлюцтва і вміють навіть не скласти, а потрактувати договір так, що він може втратити сенс, або можуть прочитати його задом наперед і довго доводити, що саме це в договорі й містилося. Достатньо згадати Будапештський меморандум, купу договорів, у яких базовою умовою було визнання москвою територіальної цілісності та суверенітету України, і де вони?
Але якщо в москві вирішили, що в такі ігри вміють грати лише вони, то помиляються. Тим більше коли вони грають на мусульманському полі, там усе набагато простіше, бо росіяни в сухому залишку – невірні, а будь-які договори, укладені з ними, можна виконувати доти, доки це вигідно, а далі – можна послати невірних куди подалі, і при цьому не буде порушено жодне правило фен-шую і духової гри на губній гармошці. І на підтвердження цього – висновок суданського Мін’юсту:
«Мін’юст Судану вважає за необхідне внести поправки до тексту угоди між Суданом та росією про створення російської бази в Порт-Судані на узбережжі Червоного моря, про яку домовилися колишній уряд Судану та росії».
Це – офіційна заява відомства, і як у таких випадках справедливо зазначав Карл Маркс, «Айн унд цванціх, фір унд зібціх» (с), що в перекладі з комуністичного означає: «Не все коту Масляна». Але зрозуміло, що зміна позиції Судану не була зумовлена тільки тим, що нова влада вирішила грати за новими правилами.
(Далі буде)