Уперше опубліковано: 14.09.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Пропонуємо добірку статей про події, що закрутилися на березі Червоного моря навколо Суецького каналу, військової бази та взаємодії кількох країн. Те, що відбувається зараз, вже програвалося в подібній формі, тож буде цікаво знайти схоже та відмінне в ситуаціях.
***
Іноді наші колеги з Азербайджану, які, як і ми самі, також переживають за те, щоб ми швидше викинули окупанта зі своїх земель, час від часу підкидають інформацію, яка вкотре підтверджує думку про те, що ми, самі того не усвідомлюючи, звужуємо свій погляд до переліку подій, які самі вважаємо актуальними. А в результаті поза полем нашого зору залишаються події, які хай і не прямо, але стосуються і нас. Адже давно відомо, що будь-які події, які роблять твого противника слабшим, треба як мінімум відстежувати, а як максимум – обертати на свою користь. Другий варіант, коли зелена влада кишить кремлівськими кротами, як старий диван кишить клопами, навряд чи реальний. Проте зелені приходять і відходять, а інтереси України залишаються, тому деякі моменти, що відбуваються далеко від наших кордонів, все ж таки треба знати.
У цьому випадку йдеться про безумовну експансію рф в Африку, бо там поки нема з ким боротися, адже з Китаєм, який зробив цей континент своїм заднім двором, цілком можна домовитися, бо перемолоти всю Африку навіть йому не під силу. Тому десь у закритих архівах чи робочих фондах, напевно, можна знайти аналог таємних протоколів до пакту Молотова – Ріббентропа, в якому рф розділила зони впливу в Африці з Китаєм. Не за «просто так», природно, але все виглядає саме так. І ось Вагнери та інша погань дивним чином заходять у ті країни чи регіони Африки, де зараз Китай не акцентує своїх інтересів.
Щоправда, «вудочки» вони закинули практично скрізь, і в разі потреби цей «захід» буде забезпечено швидко та рішуче. Це робиться за стандартною схемою – кредити з відкатами чиновникам, які можуть вирішувати питання, та демонстрація найщирішої дружби. У нас це можна подивитися на відомих заявах низки діячів. Щоб ні в кого не викликало сумнівів, їх уже поставили «смотрящими» за «задніми дверима» для Китаю, а на яких умовах – це повинні з’ясовувати спецслужби, але знову ж таки, поки зелень сидить по гілках і цвірінькає, ніхто цих питань не порушувати не стане.
І ось азербайджанське видання haqqin.az публікує матеріал, що проливає світло на те, які цікаві рухи відбуваються на Чорному континенті. Як ми тепер чітко бачимо, москва всерйоз взялася за енергетичне задушення Європи, граючись вентилями газової й нафтової труб. Якби не дивна любов фрау Меркель до путіна, за 16 років можна було б повністю диверсифікувати весь цей сектор, і тепер якби путіну закортіло щось покрутити, то вентилі – це було б останнє, за що б він узявся. Крутив би щось інше, розмірковуючи про відмінність бабусі від дідуся. Але, мабуть, це ще не все.
Адже основний потік нафти та ЗПГ до Європи йде з Перської затоки через Аравійське, Червоне та Середземне моря. Влаштувати якийсь перебій у транспортуванні вуглеводнів у самій Перській затоці кремль може лише опосередковано, руками Ірану, а той має свої резони і точно не стане рубати гілку, на якій сидить, щоб зробити дідусеві вові приємно. Крім того, там стоїть флотське угруповання США, тож там сильно дурня не поклеїш. У Середземному морі США теж мають свій флот, і влаштовувати якісь драматичні події там – собі дорожче. А от вузьке й довге Червоне море – інша справа.
Після війни Судного дня із Суецького каналу та прилеглих до нього вод дуже довго виловлювали міни, і це викликало дуже великі проблеми для судноплавства. Нещодавно там само впоперек фарватеру став контейнеровоз, і ситуація теж почала тхнути колапсом нафтової торгівлі. Частина танкерів пішла навколо Африки, не маючи іншого шляху дістатися до Європи. І загалом усе це показало цінність транспортної артерії, яку можна і перерізати. І діючи в цьому напрямі, путін вирішив поставити там свою базу ВМФ, щоб у разі чого рух танкерів зупинився.
(Далі буде)