Уперше опубліковано: 15.06.2016
Авторка перекладу: Світлана
При перегляді численних кадрів російських погромів у Франції, особливо тих, на яких натовп працює на знищення противника, у мене не минало відчуття дежавю. Особливо це стосується кадрів побиття англійця, який згодом помер у лікарні.
Насправді видно, як працює підготовлена росіянами ударна команда. Вони відсікають одного противника, і відразу кілька людей збивають його з ніг. Причому це роблять по черзі ті, хто пробігає повз. Це нагадує вбивство Цезаря, коли його зарізали відразу всі змовники, які завдали йому по одному удару. Це демонструють і мафіозні угруповання, коли пов’язують усіх кров’ю. Б’є безліч людей, і чий саме удар виявився фатальним – невідомо. З одного боку, це звільняє учасників побиття від суто психологічного маркера вбивці, з іншого – максимально ускладнює можливе розслідування.
Далі, коли противника повалено на землю, вбивці набігають, знову завдають по одному-два удари і біжать далі, а бити продовжують ті, хто біг слідом. Тут чітко видно, що малюнок дій кардинально змінився, і тепер удари припадають виключно на життєво важливі органи, переважно – голову. Вже немає ударів по кінцівках і майже немає – в корпус. Голова і шия стали другою мішенню нападників.
Побиття відбувається методично і доти, доки жертва гарантовано не втрачає свідомість або не перестає подавати ознаки життя. Тільки після цього нападники перестають бити жертву. Що характерно, всі учасники заходу чітко розуміють стадійність нападу і які саме дії потрібні на кожній його стадії. Тут чітко простежується організація заходу і найголовніше – його підготовка.
Очевидно, що перед поїздкою до Франції ці люди пройшли відбір та спеціальну підготовку для проведення масових заворушень. Інструктори підготували їх до подібних заходів на незнайомих вулицях чужих міст. Це тільки здається, що таке зробити просто. Кожен може згадати власний досвід подорожей і те, як доводилося блукати в незнайомому місті, в якому ніхто не розмовляє твоєю мовою. Звісно, врешті-решт вдавалося знайти те, що потрібно, але це займало якийсь час. А тепер уявімо, що таких людей 10 або 100, і вони так само тут вперше. Підвищуємо темп до бігу, і крім усього, даємо завдання вступати в численні бійки, уникаючи можливості бути спійманими поліцією. Додамо до цього літри адреналіну, які клекочуть у жилах бійців, і відзначаємо, що, незважаючи на все це, вони діють чітко та злагоджено.
Без спеціальної підготовки такі речі не можуть відбуватися в принципі. Це означає, що на території росії, крім озброєних терористів, які готуються до війни в Україні, готують і тих, хто діятиме в Європі, куди важко провезти велику кількість зброї. Будь-яка підготовка має на увазі досягнення конкретної мети. Судячи з того, як діють росіяни, метою є вбивство європейців під прикриттям фанатського хуліганства. Однак російський почерк дій показує, що це не фанати і не хулігани. Це – погромники та вбивці, спеціально підготовлені і направлені в Європу.
Ми це заявляємо твердо, бо ті самі дії, з тими самими цілями і з тим самим почерком задокументовано взимку 2014 року в Києві. Тоді навіть мови про футбол не було, але в центр міста було висаджено десант таких самих бійців. Їх звозили колони автобусів із донецькими та кримськими номерами. Показали ж вони себе під час побоїща на Інститутській, у Кріпосному провулку й на Грушевського. У Мережі є безліч відео, де тітушки діяли так само, як і «фанати», зі 100% збігом тактики.
Європейцям слід вивчити цей досвід, щоб зрозуміти, з чим вони стикнулися. Це була лише проба пера, де максимум досягнень припав на забитого на смерть англійця. Але це не все. У Києві вони не лише забивали людей, а й захоплювали, тягли вглиб Маріїнського парку, де влаштовували позасудові страти – рубали голови, розпорювали животи та робили інші мерзенні речі, які ми зазвичай пов’язуємо з ІДІЛ. Але нічого подібного, іділівців і ось таких бійців тренують ті самі фахівці, а отже, набір дій буде приблизно однаковим.
Якщо зараз Європа знову пропустить подачу, як це сталося з паризькими терактами, а потім – із сирійськими біженцями, то треба вже зараз готуватися до того, що на вулицях міст Франції, Німеччини та інших країн дуже скоро котитимуться відсічені голови, а в парках валятимуться випотрошені трупи. Росіяни сприймають бездіяльність як запрошення. Тепер Європі треба визначитися із цим самим запрошенням.