Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Молодший піонерський вік зазвичай не звертається до чинника часу, і лише набагато пізніше, вже у старшому піонерському віці, настає пора усвідомлення цінності часу. Достатньо подивитися на історичних персонажів, які досягли межі багатства і влади. Здавалося, вони вільні робити що завгодно і скільки завгодно, і тільки час опиняється поза їхньою владою. Звідси – гарячкові спроби продовжити власне життя хоч трохи, а під кінець вони готові віддати і багатства, і владу за зовсім невеликий шматочок життя понад те, що було відпущено з самого початку.
Словом, час проявляє себе найнесподіванішими способами, і не тільки щодо конкретного персонажа, а й цілих народів. Іноді здається, що саме в масштабах країни чи народу час тече не так швидко, як стосовно окремої людини, але це не зовсім так. Просто уявімо групу простих німців на самому початку 1933 року, яка сіла в невеликому залі, і їм показали б документальну хроніку 1943 року. Вони ніколи не повірили б у те, що може статися з їхнім народом за десять років. А того, хто б їм показав цей фільм, вони визнали б нечистою силою або демоном. Хоча в цьому конкретному випадку не було якоїсь розгонистої інверсії, проте ось такий анонс того, що станеться дуже скоро, навряд чи вклався в їхніх головах.
Але є приклади того, як усе перевертається з ніг на голову там, де начебто цього не могло статися в принципі. Уявімо іншу картину. Вашингтон, США, Білий дім, 6 лютого 1962 року. Президент США Джон Ф. Кеннеді попросив свого прессекретаря П’єра Селінджера дістати йому близько 1 000 кубинських сигар H. Upmann Petit Corona, але на ранок той зумів зібрати 1 200 сигар. Здавалося б, кому якась справа до президента і тих самих сигар, але якби Кеннеді не вбили, ще невідомо, як би цей випадок йому виліз. Справа в тому, що як тільки Селінджер прозвітував про те, що скупив потрібну кількість сигар, Кеннеді наступного ранку підписав указ про ембарго всіх кубинських товарів, включаючи й сигари. До речі, ця норма діє й зараз.
Тобто Кеннеді зловжив своїм службовим становищем і, знаючи, що завтра буде запроваджено заборону на ввезення сигар, закупив їх у якомусь промисловому масштабі. Загалом Кеннеді в особистих цілях скористався службовою інформацією. Тоді навіть скандал почав спалахувати, коли це вилізло. І ось зараз просто погляньмо на те, що виконує Додік і яка реакція хоч державних інстанцій, а хоч і преси на все це.
Або згадаймо, скільки було смороду з приводу сина Джо Байдена з його бізнесом. На цій темі хто тільки не відтоптувався. І ось тепер буквально вся родина Тромба, включаючи його синів, дружину, зятя і, звісно ж, його самого, не просто загрузли в махінаціях, а, по суті, займаються погано прикритим рекетом, відкритою корупцією і чимось, дедалі більше схожим на шпигунство на користь традиційно ворожої країни. Причому шпигунство не ідейне, а продажне, за гроші. Скільки часу минуло від скандалів із сином Байдена? А, між іншим, це не десять років, як у Німеччині.
Та й на той час Німеччина не мала досвіду будівництва держави в умовах демократії, тож там не сталося якогось фундаментального розвороту. А тут – 250 років будували бастіон демократії, а тепер якраз верхівка влади стала відвертою клептократією, і для цього знадобилося менше двох років. І якщо врахувати те, що Додік став виконувати з «тарифами» і як він це монетизував через біржу, то взагалі – кілька місяців. Тож час може й не такі гримаси корчити, як це було з Гітлером.