Уперше опубліковано: 13.06.2016
Авторка перекладу: Світлана
«Росіяни не лаються матюками, вони ними розмовляють»
Від редакції (передмова 2026 року)
Можливо, дехто з читачів ЛО пам’ятає Чемпіонат Європи з футболу 2016 року, який відбувався у Франції. Сьогодні пропонуємо дві статті про навколофутбольні події з до болю знайомим почерком, щоб уміти бачити його в реаліях нинішнього життяч в кількох країнах, яких дивним чином одночасно охопили протести і погроми.
***
Цими вихідними російські вболівальники влаштували європейську презентацію «русского міра». Обважніла Європа, що запливла жирком, довгий час не хотіла дивитися, на що перетворилася нинішня росія, і отримала те, що давно мала отримати, – порцію «русского міра» на виніс. Дуже символічно, що все відбулося у Франції, яка на пару з Німеччиною ставить рекорди за кількістю куплених москвою чиновників найвищого калібру. Якщо в когось були сумніви щодо замовника серії терактів та організатора напливу сирійських біженців, то росіяни допомогли позбутися цього раз і назавжди.
Дії росіян були одноманітно агресивними. Раніше таке теж спостерігалося у виконанні російських туристів, але там були варіанти. Частина публіки поводилася цілком пристойно, а інша – як і належить спадкоємцям Великої Орди. Практично вся маса російських уболівальників перетворилася на подобу шаленого пса, що зірвався з ланцюга. Це – класичний прояв масового психозу, причому піддаються йому лише представники однієї конкретної країни.
Такі явища приречені на повторення. Російське суспільство навмисно і професійно занурюється в каламуть ксенофобії. Кримінальне керівництво країни дедалі більше знекровлює власну економіку, і населення вже конкретно це відчуло. Зрозуміло, що в такій ситуації є два шляхи: перший – перестати красти, другий – знайти ворога зовні та звинуватити його у всіх гріхах. Такий маневр відволікає увагу від справжніх причин катастрофи, яка насувається, і дозволяє красти навіть тоді, коли об’єкт крадіжки став катастрофічно стискатися. У росії, що за останні десять років звикла жити на широку ногу, фінанси стали співати найсумніші, просочені безвихіддю романси.
Оптимістів уже не залишилося навіть серед панівної верхівки, навіть сам путін закликав росіян готуватися до важких часів. Щоправда, він не уточнює, що це він та його спільники привели країну до цих самих часів. Натомість вина звалюється на «світові залаштунки», які «експлуатують» і таке інше. Причому ці самі залаштунки створили просто неймовірні економічні дива на кшталт Сінгапуру чи Південної Кореї, але в росії вони роблять усілякі капості. До речі, саме вони свого часу відкрили в росії десятки складальних виробництв, які випускали сучасні автомобілі, побутову техніку та інші речі, а ось тепер вони все це згортають.
Ксенофобія – психологічний наркотик, який знімає відповідальність із себе та з подібних персонажів. Це все одно, що хтось лаятиме власну руку за те, що вона щось вкрала. У більш упорядкованому варіанті діяла релігія, списуючи все на підступи Диявола. Це – зручна форма зняття відповідальності: вселився біс, і ось він усе гидке робить. Потрібно боротися з бісом. Щоправда, з плином часу методи боротьби з бісами стали жорсткішими, і носій «біса» просто знищувався. Тут приблизно те саме.
Величезна країна, під зав’язку напхана корисними копалинами, могла б безбідно жити, навіть не розвиваючи сучасних технологій. Таких прикладів – безліч. Але все перестає працювати, якщо керівництво починає посилено красти. Тоді трапляється Венесуела. Але спритність фокусників при владі полягає в тому, щоб народ не помітив того, що коїться в нього під носом, а для цього підсипають нові дози ксенофобії. Тут головне – бачити, коли треба збільшувати її кількість. Людина звикає до всього, і до цього теж. Тому низькі рівні ксенофобії в її м’якому, глузливому вигляді – відійшли в минуле. Тепер у справу пішли концентрованіші пігулки, які від глузування не залишили сліду. Публіку доведено до такого стану ненависті, що вона не просто готова вбивати, а вона цього потребує.
На цій стадії вже не обійтися без крові. Це вже страшна картина, яку можна порівняти з тим, що було в ранньому совку, гітлерівській Німеччині або полпотівській Кампучії. Там пролиття крові стало просто необхідним, бо Молох працює лише на підвищення дози.
Так от, росіяни продемонстрували, що точку неповернення вже пройдено. Росія перетворилася на державу-вбивцю та державу вбивць. Населення росії важко уражено масовим психозом, замішаному до ненависті до всього «неросійського». Вже досягнуто стадії, на якій усе чуже має просто знищуватися.
Путін і його найближче оточення вже відкрито говорять про те, що вони готові захищати все російське будь-якими доступними методами. Це означає, що вони готові знищувати все, що їм не подобається. От Марсель і побачив легку, майже ідилічну замальовку з приводу того, як усе погано. Міністр Мутко, який підбадьорює російських фанатів, що вирушили вбивати англійців, – яскравий приклад того, як воно працює. Очевидно, що ця публіка приїхала не на футбол і навіть не на бійку, а вона приїхала вбивати. До речі, це показує, від чого Україна зараз рятує Європу.
Будемо сподіватися, що у старенької інфантильної Європи залишився інстинкт самозбереження, і цей дегенеративний лепрозорій таки буде обнесено парканом і глибоким ровом.