Щось подібне відбувається просто на наших очах. Скільки росіяни витратили нервів, грошей та репутації, щоб захопити Крим, і не пригадаєш. Причому почалося це задовго до того, як путін слимаком чи сороконіжкою проповз у перший кремлівський кабінет. Якщо хтось забув, нагадаю, що претендентом на зміну Єльцину, зокрема, був ексмер столиці рф – Лужков, то він спав і бачив захоплення Криму будь-яким, у тому числі й військовим шляхом. Це за нього було сформульовано гасло «Вернуть в родную говень».
І ось цей найвищою мірою підлий вчинок москви, чого Україна ніколи, за жодних обставин їй не пробачить, бо зеленські, єрмаки та інші кроти – явище огидне і ганебне, але безумовно тимчасове, – тепер буде однозначним показником того, що з цим лепрозорієм треба говорити тільки в тому випадку, коли твою зброю вже вичищено, споряджено і перший патрон уже затишно втиснувся в патронник.
Зараз, маючи статус тимчасово окупованої території, Крим уже пройшов шестирічний шлях, і там вже є що і з чим порівнювати. Якщо раніше Крим був меккою притрушеної совком публіки, яка ностальгувала і жодного разу не потрапила ні до Туреччини, ні до Єгипту, то зараз слово «туризм» у загальноприйнятому значенні цього слова навіть у сегменті «лоу енд» тут застосовувати марно. Швидше, тут найбільше підходить слово, співзвучне «анонім».
Адже де б туристичний кластер не розвивався, він насамперед тягне за собою інфраструктуру обслуговування, починаючи з притиснутого до готельного епіцентру конгломерату садів, городів, переробних підприємств тощо. Адже якщо ви будете туриста годувати привезеними помідорами та огірками, ви гарантовано будете дорожчі за конкурентів, попри однаковий рівень сервісу. Ну, а саме із цим там – родові проблеми.
На весь Крим там не знайдеться потрібної кількості персоналу, який готовий сумлінно та доброзичливо працювати стюардами, офіціантами та іншими одиницями персоналу, які створюють комфорт відпочивальникам. Причому ні в тому ж Єгипті, ні в Туреччині, ні навіть у Європі, в тій же Франції, обслуговуючий персонал не вважає свою роботу принизливою.
Звісно, в окремих місцях таке можуть влаштувати і в Криму, але тут фокус у системності цього питання, коли на всьому курорті – приблизно однакові стандарти обслуговування, які відрізняються лише класністю та престижністю тих чи інших готелів. Простіше кажучи, скрізь рівень пристойний чи добрий, але в деяких місцях він особливий.
Тому ми знаємо Анталію, Кемер, Белек, Фетхіє, Хургаду чи Шарм. Скажімо так, практично в будь-якому місці, куди приїде відпочивальник, який не бачив нічого, крім Криму, він буде просто вбитий наповал тим, що він там побачить, і вирішить, що за ті самі гроші їхати до Криму може лише пацієнт, який перебуває на обліку у відомого лікаря. Принаймні, після такого вояжу, будучи при здоровому глузді та твердій пам’яті, він ніколи не поїде до Криму.
Тут ми наводимо саме курорти цих двох країн, якщо йдеться про форму відпочинку «Все включено», ну, а якщо йдеться про режим годування «Європейський сніданок», то можна сміливо міркувати про курорти Іспанії, Франції, Італії та інших.
У будь-якому випадку, після особистого ознайомлення з чимось подібним будь-який пацієнт, що розповідає про Крим як місце відпочинку, виглядатиме, як відома львівська статуя «Захер Мазох». Точніше, не вся скульптура, а те, що знаходиться в кишені Захера.
(Далі буде)