Уперше опубліковано: 12.10.2020
Авторка перекладу: Світлана
Більшість колег застали ті часи, коли у шкільній програмі був предмет «Рус. літ.», мені його довелося проходити на території рф, але гадаю, що всі мали змогу читати казку Пушкіна «О рыбаке и рыбке», можливо, і твір писати на цю тему.
Принаймні, один блискучий учень, описуючи розвиток подій цього твору, написав слова незадоволеної старої, яка знову погнала старого до рибки. У його виконанні це виглядало так: «Мудачина ты, простофиля». Пам’ятаю, в ті часи ми сміялися до сліз із цієї описки, але зараз здається, що ми це даремно робили. Хлопець усе правильно написав.
Так от, коли училка запитала, який головний висновок я зробив з цього твору, пам’ятаю, тоді я сказав, що краще б дід рибку зварив або засмажив одразу, бо вона (рибка) – тупа. Вчителі у нас були не такі забиті, як на Великій землі, і часто пропонували обґрунтувати хибну думку. Так було й того разу. Я пояснив, що якщо рибка вміє виробляти такі речі, то чому вона сама себе з сіті не звільнила, а вступила в дебати з рибалкою.
На тому все і закінчилося. Училці крити було нічим, і вона просто сказала, що Олександр Сергійович не цей сенс вклав у свій твір. Відтоді в мене зародилася підозра, що і з Олександром Сергійовичем не все гаразд. Це підтвердилося через кілька десятків років, коли вдалося натрапити на його біографію.
Проте з різних причин до цього твору довелося повертатися ще не раз, і завжди акценти розставлялися по-різному. Спочатку стара здавалася кінченою на всю голову, потім стало зрозуміло, що кожен старий – гідний своєї старої. Цей – саме такий. А ще трохи пізніше – що й кожна стара варта такого старого.
А тепер, вже через стільки років, особистості всіх персонажів уже не мають значення, бо настав час міркувати не особистостями або вчинками, а чимось ментальним на кшталт бажань і того, як вони можуть виконуватися і чим за це доводиться платити.
Пам’ятаю, в юності був один знайомий, який дуже хотів мотоцикл «Ява». Не просто хотів, а марив цією ідеєю. Навіщо – інше питання. Словом, якимось шляхом його мрія здійснилася. Яким саме – невідомо, бо там така голота була, що грошей на мотоцикл, а тим більше – Яву, там не було гарантовано. І що? Року не минуло, як не стало ні мотоцикла, ні мотоцикліста. Причому в один і той самий момент. Він отримав те, що хотів, не знаючи, до чого це приведе.
Подібних варіантів – маса. Хтось добудовував другий поверх над старою, ще совковою дачею, а в результаті – обвалилися обидва поверхи. На мотлох. Ще й будівельник із кумом покалічилися. Але таке відбувається не тільки з людьми, а й із цілими державами. Нездорове прагнення до чогось дуже дивного часто призводить якщо не до загибелі країни, то до серйозних катастроф.
Ось у Японії, наприклад, коли планували бліцкриг проти США, не могли собі уявити, що лише через чотири роки виникнуть дві дати в серпні, які вони згадуватимуть і через сто, і через двісті років як найбільшу національну катастрофу. А, між іншим, атаку на Перл-Харбор було виконано просто класично і майже без втрат сторони-нападника.
(Далі буде)