Пограбування тисячоліття

Уперше опубліковано: 17.01.2016

Авторка перекладу: Світлана

Є таке поняття – «майстер-ключ». Приблизний його сенс зводиться до того, що він надає доступ до всіх однотипних пристроїв, які не можна відімкнути ключами один одного всередині типу. Ну, це все одно, що у вас в руках пристрій, який однаково легко відмикає всі автомобілі Ауді А8 або БМВ Х6. Є такі відмички і для великих грошових потоків. Саме цей інструмент допомагає перетворити банальне розкрадання на «оптимізацію податків» і подібні фокуси. Іншими словами, він дає можливість декриміналізувати сам процес вилучення особливо великих сум із бюджету держави.

Такою відмичкою є досить примітивна, але перевірена схема. Якщо просто вкрасти гроші з рахунків, це буде кримінал, а якщо ви купуєте унітаз в Італії, де він коштує 100 доларів, за 200 – інша річ. Гроші вирушають за кордон, і звідти приходить унітаз вже за ціною 200 доларів. Усе нормально. Інша річ, що виробник як отримував свої 100 доларів, так і отримує. Просто спочатку продукцію купила фірма-прокладка, а потім вона продала її в рф удвічі дорожче. І тут – головний фокус: хто купуватиме щось завідомо дорожче? Відповідь проста: якщо всередині країни створено систему, коли забудовник не отримає контракту на будівництво будинку, якщо не погодиться купувати унітаз і все інше там, де йому вкажуть, і він – бере.

Це спрощена, але цілком реальна схема закупівель. Саме так геніальна дружина мера Лужкова стала доларовою мільярдеркою, та й інші хлопці – теж, а нерухомість москви стала дорожчою, ніж у Токіо. Але це закупівлі, а якщо продаж, то він має здійснюватися за кордон лише централізовано і лише через необхідну прокладку. Для продажу нафти було організовано кілька таких «продавців», а газ «відмивали» в Україні. Тут відразу відчувається масштаб відмиву, що вказує своїми сумами на саму гору.

Так воно і є. Владімвладімич прийшов у владу, вже цілком володіючи всіма схемами розпилу та відмиву грошей. Будучи пітерським зовнішньоекономічним керівником, він уже налагодив канали збуту й постачання всього, що мало попит. Скрізь він вивалював нескромну «дельту», але це були дрібниці порівняно з тим, коли він перебрався до кремля. Обсяги зросли настільки, що в хід пішли суми з дев’ятьма нулями у ворожій валюті. Згодом технологія вдосконалювалася, і поступово путін дійшов висновку про підвищення технологічного рівня розпилу. Настала ера мегабудов. За звичкою почалося все з труб. «Північний потік» було побудовано за такі гроші, що німці тільки присвиснули. Вони скромно прикинули на рахівниці і заявили, що за такі суми вони дотягнуть газопровід не лише до Німеччини, а навіть до Португалії чи Гренландії. Але розмови в строю було швидко припинено, бо гери германці, хоч і пунктуальні, але гроші теж люблять. Скуплені оптом німецькі чиновники бадьоро вітали відкриття газопроводу і задоволено погладжували опухлі кишені. Досвід виявився вдалим, і почалася золота ера будівництва. Будували буквально все – від нових моделей автомобілів та літаків до стадіонів та магістралей. До речі, пітерський стадіон, у який вклали кошти, достатні для повного «остадіонування» всіх обласних центрів росії, надихнув путіна на нові проєкти. Наприклад, у Владивостоці було влаштовано мегабудівництво на острові Руський. Там мав відбутися саміт АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво. – Прим. перекл.). Як і що там збудували – відомо всім. Навіть відомо, що лише слідчі органи зафіксували крадіжки коштів на два мільярди, але це ті крадіжки, які було виконано тупо та без погодження. Головне хапнули тихо і без подальшого шуму.

З іншого боку, жахливий розпил приховати складно. Візьмемо той самий унітаз. Будь-який проєктант, який вчора закінчив виш, при складанні кошторису проєкту легко знайде вартість виробу на сайті виробника, але йому акуратно пояснять, що ціну треба вказувати не виробника, а постачальника. Якщо проєктант мовчки пише 200 замість 100, він працює далі, якщо ставить дурні запитання – йде в народне господарство. Але ті, хто залишився і прийняв правила гри, вважають цілком логічним відщипнути трохи і для себе, що потім і роблять. Але тут треба розуміти, що якщо не ділитимешся – засиплешся, як і сталося з тими двома мільярдами. Так створюється другий шар розпилу.

У підсумку – починається безсоромне пиляння коштів, виділених на олімпіаду в Сочі. Там було дуже багато бюджетних і позабюджетних грошей. Фестиваль був настільки захопливим, що за найскромнішими оцінками, там було вкрадено 25–30 мільярдів доларів. Звідси – зрозумілий зуд на будівництво різноманітних «Потоків» імені «Газпрому» і заявка «Роснафти» на 2,4 трильйона рублів на будівництво в Сибіру чогось там.

І ось озираючись назад, можна зробити простий висновок. «Північний потік» був не потрібен із самого початку. Не треба було бити горщики з Україною через те, що та кинула путіна на чорну касу. Точніше – не треба було робити з жадібних чинуш в Україні якусь подобу пральної машини. Якби путін не відбивав свої мільярди на транзиті по Україні, газотранспортної системи вистачило б на весь транзит газу до Європи, і топити мільярди в Балтиці, а тим більше – в Чорному морі, просто нікому було не потрібно, а в рф залишилися б не розкраденими десятки мільярдів доларів. Або ось острів Руський. Зараз ніхто навіть і не згадує, скільки коштів там бездарно зарито. А от об’єкти зимової олімпіади в субтропічному Сочі довго стоятимуть пам’ятником нестримній, жадібній вакханалії, яка поховала просто фантастичну суму, що могла підняти з бруду всю європейську частину рф. Але тепер це буде нагадування безмовному схваленню однієї з найбільших крадіжок в історії людства.

Путіна скоро не буде. Так чи інакше, але безодня часу поглине його тушку, але слід залишиться безперечно. Таке відкрите та безсоромне пограбування найбагатшої країни, з повною співучастю і схваленням її населення, буде зразком та антиприкладом для всіх наступних поколінь. Путін і путінська росія таки увійдуть до підручників усього світу, але не так, як їм цього хотілося б.