Уперше опубліковано: 12.12.2015
Авторка перекладу: Світлана
«Люди – як свічки. Одні створені для світла і тепла, інші – просто в жопу».
Ф. Раневська
Через те що росія під керівництвом путіна продовжує робити всім нерви, хотілося б звернути увагу читачів на один цікавий момент, який залишається дещо в тіні.
Напевно, в дуже багатих людей настає час, коли гроші вже працюють самі по собі і приростають у багатьох бізнесах, і тоді питання про сенс життя наповнюється цілком конкретним змістом. Справді, за наявності десятків мільярдів доларів уже створюється ситуація, коли витратити їх стає нереально. Все, що можна купити за гроші, в цих людей вже є, і мотивація нарощувати капітали втрачається, бо статусу не додасться, а життя – коротка штука, і тонни зелених купюр Харону не потрібні. Він візьме свою звичайну плату.
Є думка, що в такому стані перебуває більша частина надбагатих людей, просто більшість із них цього не афішує. Але дедалі частіше виникають ситуації, коли ці багатії відмовляються від своїх незліченних капіталів та віддають їх на благодійність. Кількість грошей переходить у якусь нову якість, і люди починають мислити якимись іншими категоріями, де набуттю багатств немає місця.
Дивно, але ці історії якщо й потрапляють у пресу, то дуже швидко зникають у потоці звичайного мотлоху новин. Одним із перших мультимільярдерів, який віддав свої гроші на благодійність, став Білл Гейтс, засновник «Майкрософту». Він пожертвував 28 мільярдів доларів. Потім за його прикладом і закликом багато мільярдерів віддали на ці цілі половину свого статку, але були й такі, які віддали майже все. Воррен Баффет, наприклад, пожертвував рекордну суму – 37 мільярдів доларів. Влітку цього року саудівський принц аль-Валід бін Талал бін Абдулазіз аль-Сауд пожертвував увесь свій статок у розмірі 32 мільярди доларів.
Що стосується саме принца, то він побажав створити спеціальний фонд Alwaleed Foundation, який здійснює благодійні проєкти, зокрема з ліквідації наслідків аварій і катастроф, і допомагає організаціям, що борються за права жінок. Ось так загниває бездуховний Захід і нащадки монархів.
Росія посідає другий рядок у списку країн за кількістю доларових мільярдерів. Але тут є нюанс. Оцінка статків російських багатіїв не коректна за визначенням. Це лише та частина, яка засвітилася офіційно або чітко прив’язується до конкретного фінансового мішка. Насправді реальні статки цих людей приховано в офшорках.
Наприклад, президент рф путін є найбагатшою людиною всіх часів і народів. За даними різних джерел, його статки оцінюються у 250 мільярдів доларів. Це більше, ніж резервні фонди самої росії. Причому ці гроші зароблено «по-чорному»: їх виведено з бюджету рф і через ланцюжки підставних осіб акумульовано в кількох банках за кордоном росії. Однак номінально у путіна є автомобіль «Волга», причіп до велосипеда «Орльонок» 1812 року випуску і куток у комунальній квартирі Пітера.
І ось що характерно: путін ще років п’ять-сім тому став найбагатшою людиною у світі, але на благодійність його так і не пробило. Він наполегливо обдирає свою країну і набиває кишеню на заміну того, що Штати заарештували на його рахунках. Якщо хтось вирішив, що «Платон» годує виключно Роттенбергів, – жорстоко помиляється. Такі схеми не працюють без царя. Він бере свою частку обов’язково. Дивно, що далекобійникам це досі не зрозуміло.
Хоча є два моменти, які путін може записати собі в актив. Все ж таки благодійність була. Він віддав двом своїм дочкам кілька мільярдів на дрібні витрати. Цим він і обмежився. Другий момент випливає з його патологічної жадібності, але вдячність він має викликати в українців.
Ще два роки тому більшість моїх співвітчизників не змогла б переступити психологічний бар’єр і стріляти в росіян. І це всупереч історії, яка показує, що майже всі біди, що валилися на Україну, були родом із північного сходу. Це нам коштувало мільйони життів та вирвані роки. Але путін вніс усю можливу ясність, і тепер ми готові вбивати росіян, які прийшли до нас зі зброєю, з емоціями стрільця в тирі. Тепер немає не те що психологічного бар’єру, а взагалі нічого не залишилося від братерських стосунків. Тепер переважна кількість українців вважає росію ворогом № 1, і якщо там комусь ще не зрозуміло, що це буде передано нашим дітям, онукам і правнукам, то це – їхні особисті проблеми. Тож путін зробив те, чого не міг зробити жоден російський диктатор. І, нарешті, залишилося лише два риторичні запитання. Ну що, Вово, бабло принесло тобі щастя? І друге. Вово, ти таки зробив свою країну щасливою?
Очевидно, що прямо у жопу.
Нажаль, ще багато українськіх громадян не хочуть визнати, що курник нікому і ніде щастя не принесе.