Автор: anti-colorados
У результаті ефект від фільму виявився не зовсім передбачуваним. Окрім кількох особливо огидних німців (агент Клаус, Рольф та Холтофф), решта діячів Рейху виявилися ледь не улюбленцями публіки. Американці, звісно, виявилися неприємними типами, але без зайвої чорнухи. Всі основні думки транслювалися через натяки, даючи можливість глядачеві додумати невисловлене. Найголовніше було вкладено у промови ключових постатей, які у певний момент переходили на тривалі монологи, промовляючи філософські, а іноді й пророчі речі. Фільм просто нафарширований такими моментами.
У зв’язку з цим можна сказати, що бажаючи натякнути на одне, автор відіслав глядача в зовсім інші часи та сфери. Наведений вище монолог Мюллера закликав глядача до пильності та стверджував, що з крахом Рейху не все закінчено. На думку автора і словами Мюллера, все може повернутися знову, і не обов’язково в Німеччині. За канвою фільму, золото партії, а також її ідеологи поїхали з Німеччини в далекі країни. За логікою Мюллера, фашизм міг відродитися будь-де. Час, який давав Мюллер для відродження фашизму, було вказано з міркувань пропаганди. Там ішлося про 1965 рік, тобто – момент написання роману. Тому ми не побачили відродження фашизму саме в тому часовому проміжку. Війна у В’єтнамі закінчилася одразу після виходу фільму, а за півтора десятка років і сам совок спочив у Бозі.
Проте все сталося саме так, як пророкував автор. Фашизм уже відродився, і саме так, як було передбачено. Ті, хто дав фору Гітлеру та його поплічникам, відправивши в могили як мінімум удвічі більше людей, зараз стають легендами. Криваві м’ясники й патологічні вбивці, які, дорвавшись до влади, стали коїти речі, від яких весь склад іспанської інквізиції просто посивів би, стали героями.
Росія вимагала царя або вождя, і вона його отримала. Путіна позаочі називають «нацлідером», і це вже нікого не лякає. Путін щось таке розповідає про націю, а також про те, що росія є взірцем соціальної гармонії. Судячи з того, як він розправляється з тими, хто не сприймає національного соціалізму, це вже дуже чітко нагадує Німеччину 30-х. Ксенофобію зведено в ранг національного надбання, а промивання мозку доведено до досконалості. Ну, і сам неофіційний титул Путіна – лідер – дослівно перекладається німецькою мовою як Führer.
Не дивно, що російська пошта вже перевдяглася у форму – аналог тієї, що носив Штірліц, а емблема майже повністю збігається з емблемою Рейху. Ще менш дивно, що з’їзди та демонстрації неонацистів, які відбуваються в різних російських містах, дбайливо охороняються поліцією. Також зрозуміло, що росіяни пішли воювати за «русскій мір» в інші країни, а їхні бійці, взяті в полон, прикрашені татуюваннями з імперським орлом Третього Рейху.
Все правильно. Мюллер пророкував саме це, просто він не міг подумати, що «Хайль» викрикнуть не в Німеччині, Аргентині чи Бразилії, а це зроблять у москві.
Замість PS – із діалогу Штірліца і генерала Вермахту в поїзді:
«…Я завещал детям: пусть будет проклята любая демократия в нашем Рейхе. Всякая демократия в нашей стране чревата только одним – диктатурой мелких лавочников. Чем больше мы имеем свобод, тем скорее нам хочется СС, тайной полиции, концлагерей, всеобщего страха. Только тогда мы чувствуем себя спокойными. Не нужно отстаивать своей точки зрения на судьбы Родины, никакой ответственности, только подними руку за того, кто этим занимается за тебя, только крикни «Хайль Гитлер!» И все сразу станет понятно. Никаких волнений…»