Автор: Андрій Дар
Вітаю, шановні друзі.
В цій статті я хочу проаналізувати політику як таку.
Політики зажди брехали, вводили в оману і обіцяли нереальне. Це не новина.
Але зараз брехня стала технологією, позбавилась будь-яких перепон, і досягла піку моральної катастрофи, уособленням якої є Трамп.
Яким чином людство дійшло до цього?
Чи можливо врятуватися?
Бо моральна катастрофа – найбільша з загроз. І не тільки на Землі. Ми не можемо нести цю моральну катастрофу і брехню далі.
Арістотель був першим, хто детально продумав систему впливу на маси людей.
По Аристотелю, хороша промова – це не перемога правди над брехнею, а перемога краще поданої позиції. Як у суді: присяжні не можуть визначити істину, а визначають лише те, аргументи якої сторони для них є більш переконливі.
У своїй праці “Риторика” Аристотель стверджував, що люди не мислять логічно і раціонально, а приймають рішення як соціальні та емоціональні істоти. І людей приваблюють не найкращі і найлогічніші ідеї, а найпереконливіші. (До речі, сучасними інструментами, будь-яку, навіть саму людожерську ідею, можно зробити найпереконливішою, преценденти були, і є).
Арістотель напрацював систему: використовуй Етос, щоб показатися розумним та доброчесним. Додавай Пафос, Логос, Кайрос, Гипофору, …
Ця тисячолітня система працює зараз з ще більшою ефективністю.
Імпозантний, респектабельний, надійний, міцний чоловік, “свій хлопець”, зрозумілим мені язиком (Етос) на словах задовольняє мою потребу в безпеці і порядку, захищає від ворогів (здебільшого придуманих), дає надію, що в мене (разом з ним) все буде добре (Пафос). Всі все розуміють, вочевидь що, експерти говорять правду, і половина аргументів вже “сидить” в головах аудиторії (Логос).
Ідеальна “продажа” в політиці – це не “продажа” самого політика, а продаж очікувань виборця. Чим більше виборець очікує – тим легше йому продати певного політика. А найбільше очікувань у виборця – в складні часи, отже, політики зацікавлені такі складні часи створювати й продовжувати – щоб сплотити наляканий народ довкола свого безальтернативного фюрера, який єдиний знає вихід із скрутного становища.
Політики зацікавлені в концентруванні на собі уваги. Людська увага, на відміну від інформації, якої стає все більше, є обмеженим і дефіцитним ресурсом, якого стає все менше. Боротьба політиків за цей обмежений ресурс, закономірно виливається в епатаж, шок і клоунаду. Політик змушений конкурувати за увагу, і тому в нього залишається менше ресурсу на власне саму політику, і все менше має значення, яку саме політику він веде, чи взагалі ніякої.
І коли ведення правильної, коректної, розумної політики втрачає сенс, політик переходить до “стратегії багатьох голосів”. Говорить різним людям різні речі, одним одне, іншим – іноді прямо протилежне. Ця стратегія грунтується на принципі: “Я зможу довго контролювати, хто що почує”. Але в ХХІ столітті це неможливо. Заяви порівнюють, протиріччя фіксують, архіви не зникають. Репутація руйнується. Це пастка, яка майже завжди закінчується втратою довіри, ослабленням держави й суспільства, і стратегічною поразкою. Без довіри – немає союзів, немає стримування, немає впливу. Так, політика Трампа знищує силу США.
ВВХ, при всій його нелюдськості, послідовно вибудовує викривлену, де зло є “добром”, людожерську, але послідовну “реальність”, в якій живуть росіяни. Тому, він має деяких союзників, таких же людожерів.
Україна не має розкошу покладатися на слова, якщо вони суперечать справжнім діям. Українське суспільство дуже чутливе до честі і правди, подвійна риторика сприймається як безчестність. А в умовах війни, політична двозначність створює не просто емоційний дискомфорт, а реальну загрозу.
Тож, я маю надію, що українські політики не застосовуватимуть стратегію багатьох голосів, у нас таке не приживеться. І, без зайвого пафосу, скажу, що Україна – одна з небагатьох надій для людства, в якому зараз все йде шкереберть, правда мішається з брехнею, і “не все так однозначно”.
Ми не любимо брехню, і не приймемо її. Крапка.
Яким я бачу українське суспільство майбутнього:
Честність і принциповість стають стандартом, подвійність – невигідною.
Освіченим і критично мислячим: бачимо і відрізняємо слова від справжніх дій.
Внутрішньо єдним: суспільство, яке діє разом у принципових питаннях, менше піддається маніпуляціям.
Гуманним, человеколюбним, доброзичливим.
Добра вам, мої любі.
Пишіть у коментарях, свої думки.
Мудрий нарід, так?? Ну-ну
Дякую, Леоніде, за відгук.
Але, Леоніде, Ви маєте інший народ?
А Ви самі, як? 🙂
Мені взагалі здається, що демократія потребує докорінного реформування на нових/старих принципах. Ну типа податковий ценз чи виборче право тільки після армійської служби.
Так, і не тільки це.
А може, не стільки це? Найуспішніші країни у світі успішні без такого цензу, хіба ні?
Поки що … Поки мізки пересічних виборців в цих країнах не хакнули по вже обкатаних процедурах.
І не всі. Наприклад, в США не прямі вибори Президента, а через Колегію виборців. Можна мати більшість голосів виборців США в цілому, і програти.
Все просто. Є розумні люди , а є олігофренії, Розумному треба щоб було зрозуміло, а олігофренії, щоб красіво. От і все. Якщо тобі всі обіцянки приємні та красиві, то ти дебіл, якщо претендент не може пояснити, як він зробить зарплату у 4000 доларів учителям, то це для дебілів. Все просто.
Все просто, і все це працює, на жаль – завідомо брехливі, та/або завідомо некомпетентні обіцянки.
Треба придумати, як зробити брехню менш вигідною, а некомпетентність – більш “фільтрованою”, тобто з попередніми законними вимогами до кандидатів в депутати всіх рівнів, і до кандидатів в Президенти.
Але чому на розумних, аналітично мислячих людей не подіяли ні Етос, ні Пафос, ні Логос, ніяких фсбешних наративів, ні Трампа, ні Зєлі – не діють на розумних ніякі “ухіщрєнія” “геббельсів”. Тільки дебіли клюють на словесну мішуру.
Бо розумних 20% у популяції, інші ідіоти, дебіли або імбецили – потрібне підкреслити.
Отож! Мабуть і боротися якось треба не з “геббельсами”, вірніше не тільки з ними, а й з дебілізмом, а цього якраз нема, не знайдено ліків проти цієї “хвороби”.
Все, що тут написано, продовження цієї ж теми.
Виправити дуже просто. За місяць – два до виборів – референдум. Питання: жити стало краще? Відповіді: 1. Так. 2. Ні.
1 – проводять ся вибори.
2. Депутати, уряд, президент з усією їхнюю обслугою йдуть на другий термін, але за грати.
> І людей приваблюють не найкращі і найлогічніші ідеї, а найпереконливіші.
Ну, для когось найпереконливішими є якраз найлогічніші ідеї. А для когось — ті ідеї, від яких найбільше “пре”. На жаль.
> А найбільше очікувань у виборця – в складні часи,
Йому би ще критичності, в оцінюванні ідей. А також заодно й самокритичності.
> Заяви порівнюють, протиріччя фіксують,
Це ще добре, якщо хтось себе таким обтяжує. США он показали, що це зовсім не правило, на жаль. Або що воно на практиці нічого не дає.
> Тому, він має деяких союзників, таких же людожерів.
О тільки він їх має “платонічно”, а Трамп деяких із них — цілком фізично… А деякі його “союзники” мають фізично його самого.
> Українське суспільство дуже чутливе до честі і правди, подвійна риторика сприймається як безчестність.
Серйозно?
> Ми не любимо брехню, і не приймемо її. Крапка.
Серйозно? В нас же більше половини (якщо не абсолютна більшість) населення й підприємців ухиляються від сплати податків, й обирають собі за владу саме тих, хто збереже їм цей статус кво (й інших лише з переляку, чи під тиском пасіонарної меншості)! Яке “ми не любимо брехню”?! Та ми тонемо у власному лицемірстві!
> Честність і принциповість стають стандартом, подвійність – невигідною.
Чудова ідея, від неї гарно “пре”, але як її досягти? Якщо ми одна з найкорумпованіших держав у Європі, хоч у державному вимірі, хоч в особистому.
Ви розумієте, що якщо ми з оцими претензіями на моральну найвищість вийдемо перед тими ззовні України, хто чудово обізнаний з нашою корумпованістю, і чудово знає на своєму прикладі, як буває інакше (чого щиро не усвідомлює більшість українців), то вони просто пальцем біля скроні покрутять?
Я щиро підтримую Вашу мрію, правда. Але я не розумію, як зробити українців такими, як Ви описуєте.
І я не впевнений, що потрібно одразу стрибати до небес. Не треба крила й німби ростити. Достатньо залишатися раціональними гравцями (в термінах теорії ігор), але обрати для себе іншу модель раціональності. Повірити у власні сили й спроможності, і сказати собі «мені не треба отих „намутіть“ і „порєшать“, я можу зробить, і заробить, а якщо хтось намагатиметься (серед іншого й за мій рахунок!) „намутіть“ і „порєшать“, я доб’юся його покарання законними методами». Нам хоча би до цього морального рівня піднятися. Хоча би до рівня Польщі, хоча би вдвічі знизити рівень своєї тіньової економіки. Я вже не кажу про Бельгію чи Данію.
Але для цього має змінитися критична маса нас. Як цього досягти? Я не знаю…..
Мабуть це і є проблемою, яка заважає нам успішно жити. Я маю на увазі усі перераховані вами моменти.
Люди обманюють самі себе. “Ах, обмануть меня не сложно, я сам обманываться рад”. І вибирають – “Пообіцяв пан кожуха і слово його тепле”.
Дуже багато людей, які не намагалися себе реалізувати, вони очикують, що хтось зробить їхні мріі реальністю. “Прилетит Чебурашка в голубой комбинашке и бесплатно покажет стриптиз…” Люди сують гроши за все підряд, за ту роботу, яку цьому фахівцю плачує роботодавець. Це просто жах! А яка частка водіїв дотримується ПДР? В першу чергу швидкісного режиму. Я був на навчанні аварійних комісарів і якось виникло в розмові питання загібелі шановного В’ячеслава Чорновола. Виклач пояснив дуже просто: легкій туман, зволожене покриття, швидкість на момент зіткнення 120 км/год. при наявності сліду гальмування. Що ще потрібно знати? Але дуже багато людей вірить в теорію змови.
Дуже багато українців відносять себе до христіян і одночасно вірять в гороскопи, ворожкам, відмічають настання року конякі (хоча по кеітайськім вірованням цей рік настане тільки в лютому.
Також мені не зрозуміла поведінка людей, яки в разі поразки на виборах “свого кандидата” в першому турі в голосуванні другого туру участь не беруть. Не можуть зрозуміти, що оберають не президента, а своє майбутне?
Так само і на запитання “Чому ти голосував за Зеленського ВІЙСЬКОВИЙ відповів, що у нього є особисті претензії до Порошенка. Правда, сформулювати свої претензії так і не зміг. Але ж військовий оберав не стільки президента, як Верховного Головнокомандуючого.
Чому так – мені важко пояснити.
> А яка частка водіїв дотримується ПДР? В першу чергу швидкісного режиму.
Це лише частина проблеми, на жаль… Швидкісний режим ще має визначатися об’єктивгими параметрами безпечності дороги (відстань прямої видимості, радіус дуг, кількість смуг, наявність та вид осьового розділення, пропускна спроможність наступних ділянок для запобігання заторам, справність покриття тощо), а не бажаним рівнем “монетизації” через хабарі за перевищення. А з іншого боку, розв’язання цієї проблеми має здійснюватися не шляхом хронічного перевищення й давання хабарів, а “лупанням сієї скали”, причому не в соцмережах та чатах, а починаючи з вивчення передбачених для цього бюрократичних механізмів…
Олексо, я думаю, що люди настільки наїлися труднощів і горя, що вже настійливо вимагають від влади чесності і прозорості, відлік цього я б вів від піврічної давнини Майдану.
І влада вимушено реагує, міняється. Тільки не кажіть, що занадто мало і повільно, мені самому хотілося б швидше. Але є, технологія працює. Технологія вимагання чесності й правдивості, проти технології облуди.
“якщо ми з оцими претензіями на моральну найвищість вийдемо перед тими ззовні України, хто чудово обізнаний з нашою корумпованістю, і чудово знає на своєму прикладі, як буває інакше (чого щиро не усвідомлює більшість українців), то вони просто пальцем біля скроні покрутять?”
Вони бачать не тільки де ми є – так, в багнюці, – а куди ми рухаємося.
Бачать в нас правильний рух, перспективу. Де б ти не був – якщо ти рухаєшся в правильну сторону – рано чи пізно ти вилізеш.
> я думаю, що люди настільки наїлися труднощів і горя, що вже настійливо вимагають від влади чесності і прозорості,
Чи не бачите Ви проблеми в тому, що вони вимагають цього в першу чергу від влади, а не від самих себе? Що люди вимагають, нехай спершу змінить себе влада, а лише потім ми… можливо, подумаємо?
Чому люди не починають з себе, чи, чому так мало людей починає з себе? Це ж зовсім змінює власну мотивацію і відповідальність як у питаннях вибору влади, так і в питаннях громадського контролю за нею, зворотного зв’язку між виборами, без якого насправді не працює жодна демократія, навіть найрозвиненіша. Чому люди “рєшают вапрос” шляхом “вони крадуть багато, я крастиму хоча би мало, і хай йому грець”?
> відлік цього я б вів від піврічної давнини Майдану.
Так, це був яскравий сплеск. Насправді, можливо, хана нам була би без цього, в плані зовнішнього фінансування. Але це, знову-таки, була пасіонарна дрібочка. Хоча було показово, що вона була молода. Можливо, покоління таки змінюються, і надія є.
> Вони бачать не тільки де ми є – так, в багнюці, – а куди ми рухаємося.
Бачать в нас правильний рух, перспективу.
Так, але вони бачать і зворотно-поступальний характер цього руху. Вони ж не на піврічну глибину дивляться. Вони покладали на нас великі надії 2004-го, і що? Ми продемонстрували поступ, якого вони очікували? А 2010-го ми взагалі радісно відіграли все назад. Вони покладали на нас надії 2013—2014-го. Ви пам’ятаєте, як вони нам руки викручували, щоби ми рухалися конструктивним шляхом, і з яким страшним скреготом щось рухалося в обраній нами Верховній Раді? Деякі, хто не заглиблювався й купився на гру актора, і 2019-го покладали на нас надії, і що? Можливо, вони сподівалися, що ескалація війни 2022-го до повномасштабної змусить нас нарешті змобілізуватися, і що? Крім того, вони же не лише емоційно дивляться, вони ще й вимірюють оцінки за різними критеріями, і за Індексом верховенства права ми знову наближаємося до 2014 року… То як ми рухаємося?
“Чи не бачите Ви проблеми в тому, що вони вимагають цього в першу чергу від влади, а не від самих себе? Що люди вимагають, нехай спершу змінить себе влада, а лише потім ми… можливо, подумаємо?”
Олексо, я думаю, що люди, які вимагають змін від влади, і добиваються змін в структурі влади – всередині себе вже мають цей запит на правду і справедливість. Байдужа людина залишилася би байдужою. Хіба ні?
“Можливо, покоління таки змінюються, і надія є.”
Надія є завжди, шановний Олексо! 🙂 Власне, тому ми і пишемо, і діємо. Те, що в нас така хороша молодь – можливо, це результат і наших зусиль багато років тому, можливо, ми самі про це забули, а воно, бач – дає плоди.
“Вони покладали на нас великі надії 2004-го, і що? Ми продемонстрували поступ, якого вони очікували? А 2010-го ми взагалі радісно відіграли все назад. Вони покладали на нас надії 2013—2014-го. Ви пам’ятаєте, як вони нам руки викручували, щоби ми рухалися конструктивним шляхом, і з яким страшним скреготом щось рухалося в обраній нами Верховній Раді? Деякі, хто не заглиблювався й купився на гру актора, і 2019-го покладали на нас надії, і що? Можливо, вони сподівалися, що ескалація війни 2022-го до повномасштабної змусить нас нарешті змобілізуватися, і що? ”
А я бачу різницю в нас 20-річної давнини, і зараз. Згадайте себе 2004 року, і зараз. 🙂 Є “відкати”, але в середньому в суспільстві йде поступ вперед.
Більш того, – європейці, вони теж міняються.
Я згадую мою бесіду з голандськими журналістами 2004 року, вони тоді задавали досить дивні питання – звісно ж, виходячи з картини, яку вони бачили з російських ЗМІ, і проросійсько-європейських ЗМІ. Доводилося їм пояснювати, що те, що ви бачите власними очима тут – це і є правда. Що нема на Майдані екстремістів і фашистів, і тому подібне. 🙂
Прогрес йде, боротьба за правду є неминучою, і я сподіваюсь на перемогу правди, бо це справді є точка перелому, хто переможе, – правда, чи кривда.
Якщо пам’ятаєте, в мене була ціла стаття на цю тему, https://dl-news.defence-line.org/?p=17524
Ми не любимо брехню. Це правда.
Але умовні 73% не тільки люблять її, вони без неї жити не можуть.
І якщо б раптом Зеленський зізнався їм з “блакитного ока”, що весь час їм брехав, це було б для них найбільшою трагедією життя.
Думаю, що не трагедія, а навпаки.
Зараз от, під тиском антикорупційних органів, правда частково виходить назовні, змушуючи Зеленського правильно реагувати.
В тому й суть – під тиском правди, навіть корупціонери згортають свої “лавочки”.
> І якщо б раптом Зеленський зізнався їм з “блакитного ока”, що весь час їм брехав, це було б для них найбільшою трагедією життя.
Ви так думаєте? Вони же обирали актора за його гру, а гра актора — неправда за визначенням.
Даруйте…
Бачу натхнення у написанні і бажання кращого. Мені написане сподобалося. Як щось красиве і тепле. Дякую.
Але, будь ласка, прочитайте самі, що ви написали через тиждень.
Не певен, що ви схочете обговорень самі.
Дякую на доброму слові. Я намагався проаналізувати, звідки виникають Трампи.
Досі багатьом це здається випадковістю. Мені раніше це теж здавалося випадковістю, тепер – ні.
Людьми легко керувати, створенням відповідного інформаційного середовища.
І що ти вкладеш в це середовище, на тій основі і діятимуть люди. Навіть, якщо це ложна, фальшива інформація. Будуть діяти на основі ложної інформації, в інтересах тих, хто це середовище сформував.
Доброї ночі вам Андрію , радий чути вас , по темі політики не маю що сказати але єдине що хотів би додати це те що яка дуже вибухова суміш утворюється при поєднанні та застосуванні політики та релігії як єдине ціле , навіть інакше : релігії в політиці . Чим більш релігійний тим більше піддається впливу політичних маніпуляцій , не стверджую , не істина , так – роздуми .
Валерію, дякую, радий теж Вас чути. Так, ви праві, релігія, або будь-який замінник релігії, наприклад, віра в “велику міссію”, в вождя, в якусь свою особливість… А можна і релігію додати, будь-яку. Сформувати повний ноокон.
Я б додав ще одну тезу- “Не маешь змоги переконати розумних людей у своіх ідеях-зроби на противагу ім втричі більше тупих скотиняк,яких не треба переконувати ,і які проголосують “па пріколу”.Система виборів”Голосують усі,Одна людина-один голос” вбивае розумних просто чисельной навалой прихильників мас-медіа з “роялем у кущах”.
Супер ідея! Я б навіть сказав: не підказуйте їм, але вони давно то вже взяли на озброєння. 🙁
Так по всьому світу, роблять тупих скотиняк, і зручно керують ними.
Не маешь змоги переконати розумних людей у своіх ідеях-зроби на противагу ім втричі більше тупих скотиняк,яких не треба переконувати ,і які проголосують “па пріколу”
Прямо захотілося процитувати, золоті слова 😀
Дякую Андрію за ваші сенсові акценти. Так, ми реально живемо в часи змін, коли тільки усвідомлені моральні цінності дозволять рухатись в майбуття в надією. Якби реально не існувало в більшості нас це усвідомлення, то в 2022 році Україна була б захоплена. Україна проходить цей «тектонічний зсув» переоцінки. І тому треба ділити спрощено «чорно-біло» українців на «розумних» та «дурних». Реальність складніша. Вірю разом з Вами – вистроїм і зробимо наступний крок. Те що відбувалось 100 років назад не повториться. Як мінімум, українці тепер мають зброю в руках і досвід – не довіряй словам, довіряй діям.
Дякую, Віталію!