Коли Джеймс Бонд відпочиває

Уперше опубліковано: 17.12.2018

Авторка перекладу: Світлана

На недільній пресконференції, де журналістський цех постав у всій красі, Порох показав майстер-клас, що треба зробити, щоб зняти цю публіку з улюбленого коника про піар. Він просто сказав про те, що асоціація з ЄС, безвіз, армія, зона вільної торгівлі і, зрештою, Томос – піар: «Якщо хочете вважати це піаром – добре. Я вам сам кажу – піар. Живіть із цим, як хочете». У цьому ключі хочемо виступити й ми.

Зізнаємося в тому, що є кілька агенцій новин рф, матеріали яких ми переглядаємо регулярно. Причому це не упороте психіатричне захворювання типу «Звезды Первого», НТВ і, не проти ночі сказано, – «Комсомольської правди». Ні, це кілька інформаційних видань, які намагаються дотримуватись пристойності та перемежовують свою тематику, додаючи трохи критики або сумнівів у нинішньому курсі. Зовсім небагато. З одного боку, таке хоч можна читати, бо там є хоча б якась змістова частина, але найважливіше навіть не те, що вони пишуть, а як. Тобто йдеться про тенденції, які їм самим не помітні, а збоку це читається дуже добре. Ми не станемо давати їхніх назв, щоб це не стало рекламою, а крім того, ми точно знаємо методику препарування таких інформаційних потоків. Шкура у нас дублена, і на неї не діють прийоми, якими діють російські пропагандисти. Мало того, ми й самі у відповідь можемо видати щось таке, що там «тільки смуга ляже».

І ось ми хочемо поділитися саме такими спостереженнями про тенденції. Алгоритм роботи цих ЗМІ нами вивчено вже давно. У будні акцент робиться на економічних новинах, а у вихідні обсяг публікацій якщо і стає менше, то не суттєво, тільки публікації зміщують акценти на політику та якісь гуманітарні аспекти. Ми розуміємо редакційну гру, яка спрямована на те, щоб не відпускати читача навіть у вихідні.

Але саме на минулі вихідні сталося щось незвичайне. Починаючи з другої половини п’ятниці, видання явно скинули оберти, хоча улюблені теми про ціну на нафту і курс рубля мали як слід відображатися за допомогою «аналітики експертів». Але нічого цього не сталося. Скоротилися й повідомлення про Україну та США. Їх узагалі стало дуже мало, а загальна стрічка стала напрочуд короткою. Якби це сталося з одним виданням, то на це можна було б не звертати уваги, але одночасне просідання стрічок у кількох видань викликає підозру в тому, що ця синхронність не випадкова. А розуміючи, хто і як координує ці дії, можна зробити висновок про те, що було отримано сигнал, щоб ЗМІ не засмічували свої стрічки звичайною нісенітницею та залишили місце для дуже важливих повідомлень. Але закінчилася п’ятниця, минули вихідні, і навіть сьогодні – режим зниженої активності. Це при тому, що саме в цей час починають публікуватися підсумкові статті з різних напрямів інформаційного простору. Рік майже закінчився, і саме зараз мали б сипатися статті з підсумками за рік, що минає, і прогнозами на рік майбутній. Нічого подібного!

Найдивовижніше ж – у тому, як там прореагували на факт утворення в Україні помісної церкви. Це були мляві коментарі третіх чи четвертих осіб у стилі «вывсеврети» чи «а нам – все равно», без пафосу, змішаного з гноєм. Загалом склалося враження, що ЗМІ взагалі виявилися не дуже готовими коментувати цю подію. А в рф такого просто не може бути, бо путін власним ротом сказав про те, що він збирається захищати православних в Україні. Причому грізно так сказав і навіть страшенно зморщив свій лоб на потилиці.

Для російської преси це сигнал про пріоритетність теми, але тема виявилася дружно та щільно проігнорованою. Ні тобі Синодів, ні засідань ради безпеки з Шойгу та його бубном. Взагалі – нічого. Складається враження, що ЗМІ отримали команду скинути оберти до особливого розпорядження, але воно так і не надійшло. Щось пішло не так.

А за дві тисячі кілометрів від москви, у Франції, вже вкотре на вихідні проходили виступи «в’язаних жакетів». Причому кожні наступні вихідні були жорсткішими за попередні, і на позаминулі вихідні в хід пішли грабежі, мародерство та вбивства. За логікою зростання градуса напруження боротьби, минулі вихідні мали стати безпрецедентно кривавими, і публіка вже почала збиратися, але потім якось здулася, а в неділю з’явилися повідомлення про те, що протести пішли на спад. Що характерно, до «жакетів» у Франції було безліч приводів для протестів, але ось саме таких, по всій країні та добре координованих не лише за часом і формою, а й ступенем жорсткості, – ще не було. Тобто ще у п’ятницю все йшло в ритмі наростання протистояння, але вже до вечора суботи публіка почала розходитися по домівках, а в неділю вийшли лише ті, хто ще не зрозумів, що все закінчилося. Якщо на наступні вихідні взагалі ніхто не вийде, то це означає, що минулої суботи щось сталося таке, що одночасно погасило активність російських ЗМІ і вимкнуло механізм підігріву протестів у Франції та Бельгії.

Цього дня була лише одна подія, яка пояснює ці феномени. В Україні було створено помісну церкву, операцію з недопущення чого повинні були висвітлювати російські ЗМІ, працюючи в режимі інформаційного тиску, а протести у Франції та інших країнах Європи повинні були розфокусувати увагу міжнародної спільноти від того, що рф планувала зробити для того, щоб в Україні не змогли прийняти рішення про відокремлення церкви від москви. Грандіозна і багатопланова операція заткнулася, а вся гра – зламалася, і все тому, що у гру вступили більш досвідчені гравці, яким уже добре знайомі шулерські прийоми москви. Колись буде написано книги і знято фільми про те, що відбувалося з середини листопада до середини грудня поточного року. Гадаю, цей сюжет може навіть стати основою сценарію для фільму, основний герой якого представлявся: «Бонд, Джеймс Бонд».