Якщо взяти до уваги справжню дату початку війни – 1 вересня 1939 року, то закономірно постає запитання: що робили протиборчі сторони, починаючи з цього моменту? І тут з’ясовується неприємна істина. Німеччина, попри всю свою агресію і навіть жахливі цілі, вела цілком зрозумілу і адекватну війну. Те саме робила і Велика Британія. Цілком очікувано поводилися і США. На цьому тлі є дві темні плями. Перша – Франція, у якої не виявилося волі до боротьби і вона затишно лягла під Німеччину. Уряд Віші віддав ресурси країни на потреби Рейху. Але тут усе більш-менш зрозуміло. Окупована Франція вже не мала вибору. Але якщо французький епізод став сірою плямою, то радянський – чорною.
Совок став абсолютним феноменом, досягнення якого ніхто й ніколи не перевершить. Історія людства офіційно має дві світові війни. В обох цих війнах совок входив у них на одному боці, а закінчував на іншому.
У Першу світову російська імперія увійшла на боці Антанти, а закінчила в союзі з Німеччиною. Тобто не просто вийшла з війни, а уклала сепаратну угоду з колишнім ворогом. Друга світова почалася так само. Совок мав офіційні союзницькі відносини з Німеччиною і потенційно союзні відносини з рештою країн Осі. У тому числі був цілком твердий договір про нейтралітет із Японією, де однією з основних умов було збереження нейтралітету в разі вступу однієї зі сторін у війну з третьою стороною.
Як відомо, аж до 1940 року совок чітко дотримувався союзницьких зобов’язань перед Німеччиною, а та виконувала свою частину угоди. Як результат – дружній поділ Польщі. Але потім совок став розвивати свої апетити, захоплюючи абсолютно не узгоджені території, які за домовленістю відійшли до зони ведення Німеччини. Після цього все зламалося і швидко пішло в режим конфронтації. У результаті совок опинився в таборі своїх потенційних противників і став противником свого колишнього союзника.
Між іншим, у найважчі моменти своєї історії совок не отримав другого фронту від Японії. Достатньо згадати дату атаки японців на Перл-Харбор і те, що робилося на фронті в районі москви, щоб зрозуміти, до чого призвів би напад Японії на Далекий Схід. Це благородство не залишилося безкарним, і згодом совок відплатив японцям своєю звичною монетою.
З цієї причини закінчення Другої світової війни, як і її початок, надійно приховано за потьомкінським селом під назвою «велика вітчизняна війна». Совок підло увійшов у війну і не менш підло вийшов із неї. Тому було створено штучну подію зі штучним її початком та кінцем. Так робить будь-який естрадний фокусник. Він ретельно привертає увагу публіки до одного місця, а справжня маніпуляція відбувається в іншому, на яке ніхто не звертає увагу. Тож у публіки складається враження про те, що квіти, кролики, карти та інше беруться нізвідки. Тут – та сама картина.
Тому зовсім не дивує той факт, що більшість русскомірських досі не знають про те, коли почалися бойові дії совкової армії проти Японії і коли вони закінчилися. Мало того, росіяни впевнені, що капітуляція Японії була зумовлена розгромом Квантунської армії Японії, дислокованої в Китаї та Кореї. Коротше кажучи, розпочавши війну союзником Німеччини та другом Японії, совок закінчив війну розгромом Німеччини та Японії? Цю конструкцію досі вбито в порожні голови, тож вона дає рецидиви у вигляді свята, що має зовсім відірвану від життя назву – «день перемоги» замість «дня скорботи» в решті світу.
Насправді росіяни святкують другу грандіозну зраду своєї країни, яку було здійснено у другій за рахунком світовій війні.