Уперше опубліковано: 22.04.2016
Авторка перекладу: Світлана
Не за горами той день, коли русскомірські святкуватимуть день перемоги у ВВВ, так званій «великій вітчизняній війні», що стало основним фетишем цієї дивної держави. Ця подія настільки фальшива як по суті, так і за змістом, що просто важко знайти хоч щось рівне за калібром. Найперша і найсерйозніша фальш полягає в датах. У першому наближенні стає видно фальш у самій даті капітуляції Німеччини. Як відомо, німці капітулювали кілька разів на «біс», починаючи з 2 травня, але загальноприйнятим моментом капітуляції Німеччини вважається 8 травня 1945 року.
Тільки в СРСР цією датою вважається 9 травня, бо часовий пояс москви був уже в 9 травня. Навіщо потрібен був цей цирк – невідомо, проте такі речі вже стали певною патологією «русского міра». Достатньо подивитися на те, коли святкують Великдень усі християни, і звернути увагу на православних русскомірців. Там той самий алгоритм. Виявляється, що юдей Ісус, який ратував за чистоту своєї релігії, спрямованої «Богом обраному народу» – юдеям, був за духом русскомірським. З цієї причини православні створили свій варіант навіть не іудаїзму, а християнства і бадьоро вказують усім на те, що саме в них є правильні підходи до споконвічного розуміння всього.
Але коріння релігії йде в глибину століть і нетрі переписаних і редагованих текстів Біблії, а день, який ми обговорюємо, стався відносно недавно і легко піддається вивченню. Коли справа йшла до фінішу і крах Німеччини був уже очевидним, совок терміново і ґрунтовно став ліпити свій варіант історії, щоб пояснити нащадкам те, що сталося. Якщо розповісти, як було насправді, то вся совкова верхівка має бути миттєво розстріляна прямо на Мавзолеї, отже, треба створювати легенду.
Якщо так, то треба підкреслювати власну роль у всіх цих подіях і ховати роль союзників, але головне – ховати справжню роль совка. У результаті все мало виглядати так, що совок особисто переміг Німеччину і так само – розгромив Японію. Американці теж щось таке робили, але це настільки незрівнянні речі, що можна просто не згадувати.
У результаті вийшла двосерійна героїчна епопея. У першій серії совок розтрощив Німеччину, а потім – те ж саме зробив і з Японією. А над усім цим – ширяє російський дух, який міститься в обов’язковому і самовдоволеному твердженні русскомірських про те, що червона армія цілком могла рухатися далі за Німеччину і, розбивши союзників, дійти до Португалії. Така конструкція гріє душу великодержавного російського імперіаліста, змушуючи серце битися набагато частіше, ніж зазвичай.
Але весь фокус у тому, що, крім совка, більше ніхто не приймає і не розуміє цієї конструкції про велику вітчизняну війну. Є Друга світова війна, яка почалася у відомий усім час і закінчилася теж у відомий час. Усередині цього шестирічного відрізку часу помістилися і чотири роки війни Німеччини проти совка. Жодної здорової причини виділяти шматок війни і надавати йому власне ім’я – немає абсолютно. Якщо це таки було зроблено, то воно мало свою чітку мету.
(Далі буде)