Добивайло (Частина 2)

Отже, вступаючи у справу, адвокат насамперед має зрозуміти характер підозр або звинувачень, висунутих його підзахисному, і наскільки така позиція слідства обґрунтована. У старі часи адвокат міг включитися у справу з визнання підзахисного підозрюваним. Далі процесуальний статус підзахисного змінювався на обвинуваченого, і на цьому попереднє або досудове слідство закінчувалося, матеріали передавалися до прокуратури, яка повинна була підтримувати звинувачення, і з цієї стадії матеріали справи ставали доступними адвокату та його підзахисному для підготовки до суду. Саме там адвокат міг використати свої процесуальні права та свої професійні якості навіть попри те, що сторона звинувачення та сторона захисту мали далеко не однакові права. Проте адвокат був зобов’язаний використати всі можливості, щоб розвалити позицію звинувачення. У кожному разі, розпочинаючи роботу, адвокат зобов’язаний ознайомитися з матеріалами кримінальної справи.

А з матеріалів видно, що на стадії попереднього розслідування у Стуса була захисником адвокат Людмила Коритченко, а ось на суди Стусу призначили адвоката Медведчука. Загалом зміна адвоката – не дуже хороший знак, особливо якщо причини заміни невідомі або незрозумілі. Отже, Медведчука призначили захисником саме на суди. Вступивши в процес, він не став ознайомлюватися з матеріалами справи, бо там немає ні відповідної заяви, ні позначки про ознайомлення. Натомість він написав заяву на відвідування підзахисного в СІЗО. Такий незвичний формат вступу у справу свідчить про те, що Медведчук знав про суть справи з іншого джерела, а не з матеріалів справи. Про що він розмовляв зі Стусом у в’язниці – невідомо, але практика показує, що такі адвокати вмовляють клієнта зізнатися у всьому, щоб використати «щиросердку» для пом’якшення вироку. Досвідчені арештанти в такому разі кажуть: «Щиросерде зізнання пом’якшує провину, але збільшує строк». У будь-якому випадку, Стус вирішив доводити свою невинуватість.

У ході судового розгляду справи Медведчук теж поводився дуже дивно. В нього не було запитань до свідків сторони звинувачення і, навпаки, були – до свідків сторони захисту. Тобто він заганяв свідків, які давали свідчення на користь Стуса.

У ході слухання Стус заявляв кілька клопотань, зокрема про відведення суду, зміну формату засідання із закритого на відкрите, із запрошенням представників міжнародних організацій. Зрозуміло, що прокурор просив їх не задовольняти, суд відхилив усі ці клопотання. Але цікаве те, що Медведчук не підтримав жодного клопотання підзахисного і, навпаки, підтримував клопотання прокурора, зокрема про притягнення до кримінальної відповідальності свідка сторони захисту Кириченко, яка відмовилася свідчити проти Стуса. Зрештою, Стус заявив про відведення адвоката, але суд відхилив таке клопотання у зв’язку з тим, що він не має юридичної освіти і йому потрібен адвокат.

Врешті-решт, коли почалися судові дебати, позиція Стуса полягала у повній відмові від провини і навіть від факту скоєння злочину, а Медведчук визнав і факт, і провину. Як випливає з протоколу судового засідання, адвокат навіть погодився з кваліфікацією злочину, а не лише з самим фактом його скоєння, проти чого послідовно виступав Стус, і зрештою став топити свого підзахисного приблизно так, як це робить сторона звинувачення.

Що характерно, на тій самій сторінці протоколу судового засідання, на якій було закінчено фіксацію промови в дебатах Медведчука, є запис останнього слова Стуса, де він говорить про те, що не визнавав і не визнає себе винним у скоєнні злочину.

Загалом Медведчук виступив як представник «похоронної команди», або «добивайло», який працює на замовлений владою результат. Стус не збирався змиритися з тим, що його садять ні за що, а його адвокат – планомірно топив його впродовж усього судового процесу.

Потім Медведчук виправдовувався тим, що все робив правильно. Мовляв, склад злочину в діях Стуса був, а в такому разі совковий суд гарантовано винесе обвинувальний вирок, і він начебто боровся за його пом’якшення. При цьому він замовчував, що його позиція йшла врозріз із позицією підзахисного і майже збігалася з позицією звинувачення.

Але такі виправдання Медведчука є неправдивими, бо прокуратурою УРСР у 1990 році було винесено протест на цей вирок, і справа пішла до колегії у кримінальних справах Верховного Суду УРСР, на підставі якої колегія ухвалила, що у діях Василя Стуса не виявлено складу злочину, а тому вирок стосовно нього було скасовано і справу закрито. Нагадаємо, на той момент працювало те саме законодавство, на підставі якого було засуджено Стуса і відштовхуючись від якого, сформував свої пояснення Медведчук.

Тобто несправедливий вирок, який коштував життя Стусу, було винесено, зокрема, діями Медведчука. Чому він це робив і в яких стосунках він перебував зі слідчими органами та прокуратурою, явно їм підігруючи, мають з’ясовувати професіонали. Ми ж хочемо ще раз звернути увагу на те, що цей персонаж і зараз працює на користь сусідньої держави та її спецслужб. При цьому він від України присутній на переговорах у Мінську. Як можна пояснити саме його присутність у групі переговорників, ми не знаємо, але гадаємо, що це недовго залишатиметься таємницею.

Проте адвокат Медведчука практично відкрито погрожує знімальній групі фільму, і та, або злякавшись таких погроз, або з якихось інших причин пішла на поводу цього персонажа. Напевно, вже настав час розібратися, хто це такий і що він так довго робить, залишаючись у тіні. Крім того, настав час з’ясувати, кого з нині знаменитих політичних і медійних фігур він тримає на підгодівлі. У країні – війна. Війну проти нас веде його кум, і час ігор давно закінчився.