Беніто Алоїзович фон путін

Уперше опубліковано: 20.09.2015

Авторка перекладу: Світлана

Зараз уже все перемішалося і нашарувалося, але якщо відмотати час на півтора-два роки тому і залишити один-єдиний привід в очах росіян, які виправдовують агресію в Україну, то, напевно, залишиться «боротьба з фашизмом».

Відомо, що совки і постсовки вирізнялися дивовижною і незрозумілою властивістю: вони обожнювали Леніна і Сталіна, вони були готові вмирати за марксизм-ленінізм або просто за Сталіна, але переважна більшість цих людей не читали ні Маркса, ні Леніна, ні Сталіна. Мало того, навіть той, хто змушений був читати ці книжки, просто дурів від повної відсутності читабельності, а тому кидав це заняття, щойно почавши. Якщо в роботах Маркса ще простежувалося щось слушне, то Ленін уже писав настільки похмуру нісенітницю, що її читання можна сміливо відносити до зґвалтування мозку. Біда була ще й у тому, що Ленін писав дуже багато. Сталін теж писав помісь жуйки та мочалки, але це було не часто, а тому – не так виснажливо. Є думка, що за Сталіна писали інші люди, а він лише спрямовував рух головної ідеї. Стиль було використано ленінський, тобто така ж сама похмура нісенітниця. Як результат – зовсім невелике коло осіб, які взагалі читали ці книжки. Ще менше тих, хто в них орієнтувався, і зовсім невелике коло тих, хто розумів, що саме там написано. Відсоток таких людей був набагато меншим за статистичну похибку. Проте, не знаючи навіть основ марксистсько-ленінської теорії, люди йшли на смерть просто мільйонами. Така дивовижна властивість цього народу.

У сучасній рф збереглася та ж сама традиція, коли абстрактна ідея типу «комунізму», «світлого майбутнього» чи «русского міра» легко опановує маси та перетворює їх на слухняне стадо, готове йти на забій. Власне, фальш ідеї «русского міра» лежить на поверхні. Конструкція його така, що з одного боку «русскій мір», з іншого – фашисти чи прибічники фашистів. До вторгнення в Україну була Грузія, а потім – Сирія. Попри будь-яке бажання, там не знайти ні фашистів, ні їхніх прибічників, але мізки вже запаяно та відмобілізовано.

Це можна пояснити тим, що росіяни ніколи не жили в режимі самоврядування. Хіба що трохи й куцо – за Єльцина. Решту часу були царі й вожді. Тобто вони звикли, що за них хтось думатиме і прийматиме рішення, і, між іншим, братиме відповідальність! Так виникла ситуація, коли цілий народ заточено під вождя, і він ні на що більше не реагує. Звідси і зневага до норм, правил і законів. Є лідер, який є втіленням закону та порядку, а писані норми права – вторинні, і на них ніхто не звертає уваги. Це передбачає тотальне заниження цінності життя взагалі та свого – зокрема. Тому росія як держава та росіяни як її вміст не те що не зупиняються перед насильством – вони його люблять і несуть усюди, де тільки їм дають це робити. Єдиний чинник, який їх організовує, – страх. Лише страхом управляють царі та диктатори. Це означає, що лідер у росії зобов’язаний вселяти страх. Щойно його перестануть боятися – все обвалиться. Тому лідер має демонструвати свою схильність до насильства. Із цим у рф якраз – порядок.

Однак те, що вже збудовано в рф, не є якоюсь новацією. Росіяни просто не в змозі порівняти те, що є у них, із тим, що вже було, і зробити висновки. Це тому, що вони, як завжди, не читали й не збираються читати класиків, основоположників тих ідей, які вони поділяють чи з якими борються. Для прикладу візьмемо кілька цитат, у яких навмисно приховаємо кілька слів:

№ 1

Южная Атлантида во что бы то ни стало должна вернуться в лоно великой Атлантиды метрополии, и при том вовсе не по соображениям хозяйственным. Нет, нет. Даже если бы это объединение с точки зрения хозяйственной было безразличным, более того, даже вредным, тем не менее объединение необходимо. Одна кровь – одно государство! До тех пор пока атлантидский народ не объединил всех своих сынов в рамках одного государства, он не имеет морального права стремиться к колониальным расширениям. Лишь после того как атлантидское государство включит в рамки своих границ последнего атланта, лишь после того как окажется, что такая Атлантида не в состоянии прокормить в достаточной мере все свое население, – возникающая нужда дает народу моральное право на приобретение чужих земель. Тогда меч начинает играть роль плуга, тогда кровавые слезы войны ерошат землю, которая должна обеспечить хлеб насущный будущим поколениям.

№2

Пофигея – это не какая-то непонятная для нас территория, а Пофигея – это исторически Великопофигейская, пофигейская территория с преимущественным пофигейским населением. И мы вынуждены действовать так в силу того, что они сами поставили нас в такие обстоятельства, такие условия. По сути, нам даже не оставили выбора. Мы должны были просто защитить этих людей.

Я же разговаривал с коллегами. И говорил им прямо, как сейчас говорю, открыто совершенно, что это наша историческая территория, там проживают пофигейские люди. Они оказались в опасности. И мы не можем их бросить… Мы поддержали своих. Но вы где находитесь? За тысячу километров. А мы здесь. Это наша земля.

Таких зіставних цитат можна знайти досить багато, але суть їх зводиться до того, що раз на якійсь території живуть люди національності, що має метрополію, то метрополія вважає цю територію своєю і має право забрати її в той момент, коли або сама стане достатньо сильною, або на тій території виникнуть проблеми. Цитати практично ідентичні. Перша належить Адольфу Гітлеру і міститься на першій сторінці першого розділу його книги «Майн Кампф». Там ідеться про Австрію. Друга цитата належить особисто володимиру путіну та міститься у фільмі-інтерв’ю «Крим, шлях додому».

Тобто у плані збігу принципів зовнішньої політики погляди путіна та Гітлера ідентичні. Те саме ігнорування норм міжнародного права та впевненість у наявності достатніх підстав для агресії у вигляді людей, які розмовляють російською. Білорусі та Казахстану слід уважно переглянути інтерв’ю путіна і почитати «Майн Кампф». Там дуже багато спільного.

Ось ще дві цитати про способи та методи приєднання нових територій.

№ 4

«Я не буду соблюдать справедливость и так называемую законность, моё дело – уничтожать и искоренять, и более ничего!» – Герман Герінг.

№ 5

«– В разговоре с западными лидерами было ли вам понятно, что они не будут вмешиваться военным способом?

– Нет, конечно. Это не могло быть понятно сразу, поэтому я сразу на первом этапе работы вынужден был соответствующим образом сориентировать наши вооруженные силы. И не просто сориентировать, а отдать прямые указания, приказы по поводу возможного поведения России и наших вооруженных сил при любом развитии событий.

– Означает ли это, что мы привели в состояние боевой готовности и наши ядерные силы?

– Мы готовы были это сделать». – В.В.Путін, д/ф «Крым, путь домой».

Але деякі речі путін просто робить без озвучування джерела власного натхнення. Наведені далі цитати покажуть, якими, зокрема, інструментами він користувався для обдурювання стада.

№ 6

«Любым народом очень легко управлять – надо сообщить, что на него собираются напасть, показать ему врага, а всех пацифистов объявить не патриотами» – Герман Герінг.

Тобто методи ведення зовнішньої політики просто скопійовано з аналогічних у гітлерівської Німеччини. І після цього росіяни стверджують, що борються з фашизмом! За великим рахунком, Гітлер та його Рейх фашистами не були. Вони були нацистами. Фашисти були в Італії, звідти й пішли принципи фашизму. На зовнішньому фронті фашистська Італія не здобула гучних перемог, натомість Беніто Муссоліні був дуже талановитою людиною та чітко сформулював ознаки фашистської держави і фашизму як такого, автором якого й був.

№ 7

«Фашистское государство, высшая и самая мощная форма личности, есть сила, но сила духовная. Она синтезирует все формы моральной и интеллектуальной жизни человека. Поэтому государство невозможно ограничить задачами порядка и охраны, как этого хотел либерализм. Это не простой механизм, разграничивающий сферы предполагаемых индивидуальных свобод».

№ 8

«Через короткий промежуток времени фашизм вновь засияет на горизонте. Во-первых, из-за преследований, которым он подвергнется со стороны «либералов», показывая таким образом, что свобода – это то, что мы оставляем для себя и в чём отказываем другим; и во-вторых, из-за ностальгии по «старым добрым временам», которая мало-помалу начнёт подтачивать итальянское сердце».

№ 9

«Суть фашизма заключается в том, что это политическая система, при которой интересы государства ставятся выше интересов личности».

Тепер кожен може застосувати принципи основоположників фашизму до України та росії, а після цього – зробити власні висновки.