Операція «Граф Монте-Крісто», або Де гроші путіна? (Частина 2)

Отже, доля звела путіна з близькою за духом людиною – Сільвіо Берлусконі. Цей діяч не цурався будь-яких махінацій, що примножували його статки. В чому він тільки не звинувачувався, але ніколи не тонув. Ми точно знаємо, що саме не тоне, але в італійців свій менталітет, і Сільвіо завжди повертався в сідло свого політичного скакуна. З другом володимиром вони зійшлися особливо близько, бо останній був втіленням візантійства, що дуже імпонувало Берлусконі. Незабаром путін поділився з другом своєю проблемою – нікуди подіти гроші, тобто їх настільки багато, що їх надійне зберігання стало проблемою. Зрозуміло, що в росії зберігати абсурдно. Будь-який мільйонер-початківець вивозить усе через Кіпр до Австрії, Швейцарії, Англії, Франції або кудись іще. Але ці ідіоти не знають міри і починають публічно смітити грошима, привертаючи до себе увагу. Щоправда, і путінський «Гунвор» набив шишок на скуповуванні швейцарських підприємств та нерухомості. Якоїсь миті аборигени прозріли і зробили путіну нерви. Довелося виводити звідти купу грошей, а це стало проблемою.

Друг Сільвіо недовго думав і порадив другу володимиру пристойний банк Ватикану. З одного боку, він начебто і в Італії, а з іншого – десь неподалік садів Господніх. Тим більше після смерті харизматичного Івана Павла ІІ у Ватикані сталися вигідні для Сільвіо перестановки, що торкнулися й банку. Крім того, у плані перевірок цей банк стоїть осторонь. Якби щось сталося, нікому не буде вигідно роздмухувати скандал під прапором Ватикану. На тому й вирішили. Цей захід зблизив друзів до відстані засосу, а сам банк став стрімко важчати від путінських вливань. Проте походження грошей було настільки очевидним, що виникали запитання. В результаті навіть довелося поміняти голову банку на німця, порекомендованого другом Герхардом. Але це було згодом.

А сама ідея настільки сподобалася путіну, що він вирішив оплатити купівлю острова в теплому морі на двох господарів. Половина острова – Сільвіо, а інша – володимиру, щоб на старості років можна було безтурботно дуріти з голими панянками та собаками. Коротше кажучи, дружба виявилася міцною.

Але ось вибухнув скандал. Якби друг володимир використав банк лише у вигляді скарбнички, то воно не сильно впадало б у вічі. Однак із рахунків ватиканського банку регулярно списувалися кошти для різноманітних «друзів» та необхідних людей. Тобто вони не лежали пасивно, а нарощували корупційний тиск на європейські та світові структури. Через те що всі доларові платежі проходять по кореспондентських рахунках американських банків, то фінансова розвідка США цілком уявляла, скільки і яких коштів туди надійшло і куди вони витрачаються. Там чудово розуміли, як рф здобула олімпіаду в Сочі, а також чемпіонат світу з футболу. Але до певного часу активних заходів не вживали, хоча де-юре це вже була юрисдикція США. Так було доти, доки путін не повірив у свою невразливість, як це було з Берлусконі, і не вліз у Крим.

Із цього моменту почали рухатися механізми, які в минулому столітті притиснули до тюремних нар невловимого Аль Капоне. Він теж намагався нічого не робити власними руками і не залишати свідків, а погорів на фінансових махінаціях. Коли ФБР розпочало зачистку ФІФА, публіка лише посміялася. Максимум, на що спромоглися ЗМІ, – це пройтися по куплених футбольних мундіалях у рф і Катарі. Але Катар потрапив під роздачу за компанію. Штати документували зв’язки футбольних корупціонерів із конкретними рахунками. Коли скандал стихнув, ФБР уже мало всю розкладку щодо руху коштів на путінських рахунках. Причому виписки вже підтверджувалися свідченнями корупціонерів. Тобто плече використання коштів задокументовано чітко, і постало питання про походження такої незліченної суми, яка дорівнювала 140 млрд доларів. Інші 100 млрд пішли в Гонконг, але про це – нижче. Так от, походження цих грошей виявилося також кримінальним, а всі нитки вели до путіна особисто. Тобто це – його гроші. Відразу після цього всі кошти було заморожено. Всі 140 мільярдів! Спочатку пройшла серія запитів – відповідей між ФБР та номінальними власниками рахунків, які прагнули розблокування, але їм не вдалося показати легальне походження коштів.

У цей момент у пресу пішов злив із Великої Британії і Штатів про те, що є можливість показати, де і скільки путінських грошей заморожено. Великого шуму не вийшло, але сигнал досяг адресата. Весь цей час суспільну думку рф готували до того, щоб прийняти в штики будь-яку подібну інформацію. І це майже вдалося. У росіян у голові не вкладається як обсяг вкраденого, так і особа злодія – їхнього президента. Але це все для внутрішнього споживання, але ж до грошей – не підступитися!

Мало того, за прикладом Штатів Китай теж притримав гонконгський шматок заощаджень путіна. Достатньо пригадати, як «Газпром» був упевнений у тому, що Китай стане або фінансувати, або кредитувати «Силу Сибіру». Вони ж знають, скільки грошей влили в китайську банківську систему. Не один Путін! Там понад 100 млрд, а на трубу треба було близько 60. Але Схід – справа тонка. Розгублений путін на тлі китайського параду – ілюстрація його глухого кута. Там дуже м’яко натякнули, мовляв, без рішення щодо грошей, що зависли у Ватикані, вони нічого повертати чи розблоковувати не можуть. Але поїздка на парад вже була жестом відчаю, а змістовна розмова була у москві на травневі свята. Там путін і почув неприємну звістку вже від китайців.

Нічого не вдієш, він почав терміново збиратися на зустріч із Папою Римським, але як завжди, зобразив із себе Імператора Нерона і змусив чекати на себе. Це його й занапастило, бо Папа йому сказав, що вирішувати треба все у Штатах. Це було у червні. І ось путін увесь цей час стукає у двері Білого дому, а його звідти посилають. Тоді вже у вересні путін викликав друга Сільвіо, і вони під колекційний «Херес» вирішували, як бути. Мабуть, Сільвіо щось таки сказав путіну, мовляв, треба йти на поклон. Відразу після цього у Вашингтон пішла якась нова пропозиція. Звідси й імітація припинення вогню в Україні та щось на кшталт боротьби з ІДІЛом.

Тільки після цього Штати дали «добро» на зустріч. Що характерно, зустріч, якщо відбудеться, буде в рамках сесії асамблеї ООН, тобто Путіну не дали можливості навіть провести офіційний візит! Просто буде виділено кілька хвилин для розмови з Обамою, який спілкуватиметься ще з купою іншого народу. Тобто путін – дрібний шнир, якому дозволили говорити з дорослими пацанами.

Між іншим, там само і в той самий час путін знову хоче зустрітися з Папою. Жодної іншої необхідності зустрічатися вдруге за три місяці, крім бабла, що зависло у ватиканському банку, – не існує!

Це вже рівень, набагато нижчий за плінтус. Воно прийшло клянчити повернути його заначку! Ось уся велич росії. Коли в рф вимкнуть зомбоящик, то населення почне розуміти, як його зробили. І тоді їм можна легко змінювати свою дурну назву «русскій» на більш коротку й точну – лох.