Відразу після другого пришестя Трампа до Білого дому стало зрозуміло, що він одразу злив в унітаз усе те, з чим США асоціювалися щонайменше останні 100 років і що зробило їх флагманом цивілізації, а також найпотужнішою наддержавою сучасності. В першу чергу, це стосується фундаментальних принципів демократії. Додік зараз править країною, практично не звертаючись по підтримку Конгресу, по суті – у режимі самодержця.
Він легко оголошує надзвичайну ситуацію в тих чи інших сферах діяльності і, маніпулюючи вкрай архаїчним законодавством США, видає виконавчі укази з питань, які прямо перебувають у компетенції Конгресу або ж у ситуаціях, коли необхідне схвалення Конгресу. Тепер це йому не потрібне в принципі, і вже скоро рік, як він керує країною за власним бажанням, не обмежуючи себе нічим. Можна було б сказати, що він начебто прямо й безпосередньо не порушує чинних законів, але, як тепер зрозуміло, вони настільки застаріли й відстали від часу, що обійти їх не становить особливих труднощів.
Інша річ, що до цього часу вони працювали, не даючи особливих збоїв просто тому, що попередники Додіка не вишукували дірок у законодавстві, через які можна протягнути що завгодно. Система відсікала від Білого дому осіб, схильних до такого роду маніпуляцій, але щойно з’явився такий персонаж, усе стало очевидно.
Штати не тільки мають архаїчне нагромадження норм права, а й однозначно не мають чіткого запобіжника «від дурня» чи «зловмисника». Мабуть, у давні часи було вирішено, що мудрий народ не зможе обрати президента з такими «чеснотами», але, як бачимо, він не просто обрав такого, а зробив це вдруге. І мало того, там уже пішло таке:
Але головне навіть не це. У глобальних процесах, за останні років 100, Штати завжди опинялися на правильному боці. Це було в часи двох світових воєн і під час Холодної війни. Щобільше, саме США були ключовим елементом того, що було заведено вважати «силами добра». Тобто Вашингтон очолював формальні та неформальні коаліції країн, які ставили демократичні принципи та прагнення до свободи наріжним каменем. Відповідно, з іншого боку завжди були тоталітарні режими та диктатури. І такий розклад здавався непорушним, незважаючи на імена президентів чи партії, від яких вони були обрані. Але зараз ми спостерігаємо за тим, як Трамп злив в унітаз і це.
Заграючи з кривавим фюрером тоталітарної росії, він, по суті, відмовився від лідерської ролі в західній цивілізації. І між іншим, тут ідеться не тільки про війну в Україні. Адже до цієї війни росія офіційно вела геноцид у Сирії. Інша річ, що там з обох сторін були прихильники тоталітарних форм держави, і, по суті, бій точився лише за те, хто встановить свій тоталітарний режим у країні.
(Далі буде)