Але це ще не все. Щойно квазісовок поверне всередину все, що було вивезено за кордони, він повинен перейти на замкнутий цикл внутрішньої економіки, тому що будь-яка зовнішня торгівля – вразливе місце. Відразу після цього треба вживати заходів щодо заміщення конкуренції карально-репресивними методами. Це означає, що на повернені з-за кордону гроші треба відновлювати зони в Сибіру й на Далекому Сході, бо дуже скоро без цього буде зовсім ніяк. І, так, смертну кару треба повертати, бо вона залишиться єдиним стимулом економічної стабільності.
Загалом острівець чогось подібного є зараз у Північній Кореї, і можна просто списати в них систему, не гаючи часу на «свій шлях». Все одно вийде щось подібне, то навіщо витрачати зайвий час? Можна навіть запозичити методи страти, які особисто практикував Кім Винь Хунь під час розстрілу власного дядька. Зенітні кулемети в рф ще не перевелися, а тому можна робити, як Хунь. Але все це треба було б робити, якби путін чи ще хтось справді хотіли відновлювати совок, а не базікати про це. З цієї причини ніякого совка не буде, але чим сильніше московія ним прикидатиметься, тим швидше вона і загнеться, куди їй і дорога. Тобто одночасно запущено дві протилежні програми, які неминуче розірвуть цю прокляту країну.
Насправді все залишиться як є: капітали як вивозилися з країни, так і далі вивозитимуться як на державному рівні, так і приватними особами – доларовими мільярдерами. Це означає, що держава і ці самі приватні особи, які перебувають біля керма влади в москві, вклали Заходу в руки інструменти тиску, якими Захід може маніпулювати так, як вважатиме за потрібне, і йдеться не тільки і не стільки про санкції, як про інші, більш серйозні речі, які залишалися у вигляді величезної потенційної проблеми для рф, але прямо у нас на очах із потенційної проблеми вони переходять у розряд реальної.
Окрім тупих і пустих бекань путіна про реставрацію совка, є набагато серйозніші та невідворотні речі, які починають працювати, незважаючи на те, що говорить чи не говорить путін або хтось ще з його холуїв.
Рф скрізь назвала себе правонаступницею совка. До речі, під цим соусом рф абсолютно шахрайським способом отримала місце постійного члена Ради безпеки ООН з правом вето, хоча не тільки це. Москва перебрала, а швидше – узурпувала права совка, які той мав на міжнародній арені до свого розвалу. Але інститут правонаступництва невблаганний: якщо ти приймаєш права загиблої держави, то приймаєш на себе і її зобов’язання. Саме це совок відрізав у своєму зв’язку з імперією. Він відмовився від прав та обов’язків царської імперії. Рф вчинила інакше – вона офіційно набула спадщину після совка. Це означає, що до неї перейшов весь комплекс прав та обов’язків, що залишилися від задубілої держави робітників і селян.
А тепер ще раз повернімося до епізоду про виключення совка з Ліги Націй за агресію щодо Фінляндії. Просто забудьмо, що вже почалася Друга світова війна і сталося те, що сталося. Просто припустімо, що далі події розвивалися по-іншому, без гігантського побоїща. Ліга Націй винесла свою оцінку агресії совка та виперла його зі свого складу. Це дозволило б Фінляндії вимагати від совка компенсації за агресію. Зрозуміло, що совок послав би фінів куди подалі, і ті звернулися б до міжнародних судів, які б винесли позитивне рішення щодо компенсації збитків, завданих агресивними діями совка. Найімовірніше, фіни виграли б, але що далі? Як виконати таке рішення, якщо у совка немає майна чи фінансів поза його територією? Відповідь напрошується сама собою – ніяк.
Але тепер є інша ситуація. Путін вибив московію з імунітету кокона, отриманого нею у вигляді авансу після розвалу совка. Світова спільнота була вдячна москві за те, що вона взяла активну участь у розвалі монстра, який отруював життя всьому світу впродовж десятиліть. Тому їй залишили права совка, але ніхто не став питати про компенсацію тієї шкоди, яку він накоїв за роки свого існування, а відповідати є за що.
Як ми знаємо, парламент США проголосував резолюцію про визнання голодомору, влаштованого совком, щодо українського народу. Це означає, що на території США нащадки постраждалих від голоду можуть вимагати від москви відшкодування збитків. Потенційно йдеться про мільйони позовів, а як не крути, у Штатах працює ціла юридична індустрія з відсудження відшкодування збитків.
Просто зараз уряд Афганістану готує позови про відшкодування збитків, завданих окупаційними військами рф, а там можуть підтягнутися жителі країн Балтії, Польщі та Німеччини – родичі пограбованих, зґвалтованих та вбитих мирних громадян, з якими все це зробили «визволителі».
У цій ситуації якраз і проглядається головна відмінність совка і нинішньої рф. З совка нічого не візьмеш, а рф та її перші особи мають за кордоном сотні мільярдів доларів капіталів, майно, корпоративні права та інше. Санкції – прелюдія до того, що обіцяє бути просто розгромом рф. Але це мова лише про совкові подвиги, а путін уже накоїв нових злочинів. Тож «мудре» правління недомірка виллється судовими позовами не тільки за нинішні витівки, а й за злочини давно минулих днів, і найголовніше – тепер є що відняти у московії, тому що вона через тупість її лідера відійшла від фундаментальної концепції «стратегічного пофігізму».