Ниточка пошуків зачепилася за дату виникнення цього слова. Людмила Халіновська навела такі дані: «У російській мові термін вертоліт з’явився в 1929 р. як назва нового літального апарата конструкторського бюро (КБ) М. І. Камова – КАСКР-1 (за прізвищами винахідників М. І. Камова та М. К. Скржинського)». І тут, шановні читачі, дуже цікаво порівняти дані двох статей російської Вікіпедії. Перша з них – «Вертолет», де звернемо увагу на опис авторства слова «вертоліт»:
«Авторство слова «вертолёт» (от «вертится» и «летает») принадлежит Н.И.Камову. Самым ранним документом, в котором употребляется «вертолёт», является Протокол заседания Технической Комиссии Центрального Совета ОСОАВИАХИМа под председательством Б.Н.Юрьева, датированный 8 февраля 1929 года. Заседание Комиссии было посвящено рассмотрению проекта автожира КАСКР-1 инженеров Н. И. Камова и Н. К. Скржинского. Новое слово прижилось как синоним слова «геликоптер», в конце 1940-х годов полностью заменив его. Слово «автожир» осталось в русском языке в своём первоначальном значении…Также существует версия, что слово «вертолёт» придумал и ввёл в русский язык советский писатель-фантаст А. П. Казанцев».
Отже, затверджували проєкт автожира, а придумали слово «вертолет», але воно витіснило слово «гелікоптер» аж наприкінці 1940-х років (а чому такий розрив у часі, що сі стало?). До речі, в російських, радянських словниках і в Українській радянській енциклопедії, які ретельно проаналізувала Людмила Халіновська, слово «гелікоптер» подано як застаріле: «застаріла назва вертольота». Так каже і російська Вікіпедія: «Устаревшее название вертолёта – «геликоптер» – было заимствовано из французского языка (фр. hélicoptère) уже в конце XIX века».
Натомість у словниках, які я процитувала вище, ці слова не мають жодних обмежень на зразок «застарілого», «розмовного» тощо. І ще одна деталь. У статті з російської Вікіпедії слово «гелікоптер» має наголос на -О, а походження цього апарата виводиться з Китаю, далі згадується Леонардо да Вінчі, детально – Ломоносов, і ще багато цікавих фактів, які цікаво зіставити з українським описом гелікоптера, але головне – винахід д’Анекура названо як «аеронеф» і про жодну фіксацію слова «гелікоптер» у французькому патенті, звісно, не йдеться. Тобто французької гілки у становленні гелікоптера наче й не було.
Тож погляньмо на іншу статтю російської Вікіпедії – про згаданого вище М. (Н.И.) Камова. До цього я гадки не мала, хто це, але окремі факти його біографії варті відступу від суто мовного аналізу. Шановний Anti-Colorados у своїх статтях про історію московії обґрунтував, серед іншого, дві ідеї – як технічні здобутки іноземців приписували «отєчественним» самородкам і як гарно там уміють придумувати біографію своїх видатних людей. Тож, озброївшись сумнівами та запитаннями, процитую факти, які наводить про цього діяча саме російська Вікіпедія (українська передає їх дещо стисліше):
«Никола́й Ильи́ч Ка́мов (1 [14] сентября 1902, Иркутск – 24 ноября 1973, Москва) – советский авиаконструктор, создатель вертолётов «Ка», доктор технических наук (1962). Герой Социалистического Труда (1972). Лауреат Государственной премии СССР (1972)». «Русский. Его отец Илья Михайлович — выходец из богатой еврейской купеческой семьи, выпускник историко-филологического факультета Варшавского университета, преподаватель словесности». Дивне (втім, звичне для росіян) формулювання «русского» із «єврейської сім’ї». І чому його батька доля закинула аж в Іркутськ викладати словесність після навчання у Варшаві?
Далі розповідається про захоплення Миколи Камова науками і вступ до Томського технологічного інституту ще до досягнення 16-річного віку. І, напевно, він був здібним студентом, проте лірика про «одну парту» та пошук книжок трохи зменшує особисто мій захват: «С 1918 по 1923 год Николай учился на механическом факультете и сидел за одной партой с известным в то время русским лётчиком, Героем Франции, отличившимся в битве за Верден, Харитоном Славороссовым. Вероятно, Славороссов и заразил Камова любовью к авиации и авиастроению. В 1920 году юноша пытался поступить в авиаотряд, но не был принят из-за травмы руки, полученной при рождении. Николай решил строить самолёты. Он изучил книги по авиации, какие возможно было достать, экспериментировал с винтами, стал активным участником авиакружка. Институт он окончил с отличием, войдя в историю вуза как самый молодой студент, выпускник и инженер: его имя занесено на мраморную доску».
(Далі буде)